Твори

• Однаковість, мов у склянім намисті

  Однаковість, мов у склянім намисті,— Її в Природі не шукай дарма. Відбитки пальців чи відбитки листя — В мільйонах спроб повторення нема…
  Читати далі »
• Біла сторінка

  Біла сторінка — віконце в душу, Через яке заглядає небо. Що я сьогодні повідати мушу, Щоб не втрачати право на тебе…
  Читати далі »
• Хуторець

  Я знову тут… Який же грець Через кущі й соснові пні Приводить знов у хуторець…
  Читати далі »
• Сухо. Глухо. Тисне щось на вуха

  Сухо. Глухо. Тисне щось на вуха, Плаває тополь вовняний цвіт, І висить така важка задуха, Що й на душах виступає піт…
  Читати далі »
• Українське небо

  Над Україною небо, коване в кузні громів, Бурями переоране, мов штормовий океан. Вдень і вночі снуються пасма їдких димів, І на козацькі плавні падає чорний туман…
  Читати далі »
• Безсмертя нації — у слові

  Безсмертя нації — у слові, А слово — Бог земних віків. Лише нікчемні й безголові Зрікаються старих батьків…
  Читати далі »
• Світанок за вікном такий чутливий, наче

  Світанок за вікном такий чутливий, наче Дмухнеш — і він ураз повернеться в пітьму. А вітер в димарі регоче, виє, плаче,— Немовби хтось помер, що любий був йому…
  Читати далі »
• Скінчилось літо

  Скінчилось літо. Шелестять дощі Холодні — без веселок та без гроз, А завтра на стави і на кущі Змертвілим птахом упаде мороз…
  Читати далі »
• Визнання

  Довго я виходив із війни, Пробивав духовне скам’яніння. Вірші давніх літ… А де ж вони…
  Читати далі »
• Ночі мої, зачаровані ночі!

  Ночі мої, зачаровані ночі! Відгомін в лузі дівочих пісень, Третіх півнів заклинання пророчі — Ті, без яких не народиться день…
  Читати далі »
• Я визрів і прозрів — мені нема неволі

  Я визрів і прозрів — мені нема неволі І слово не вмира на зімкнутих вустах. Душа моя живе, неначе вітер в полі, — Крилатим немовлям шугає по світах…
  Читати далі »
• Цибулина

  Біля брами тюремної, мила, не плач — Не розтопиш сльозою цеглину… На Великдень мені передав наглядач Твій дарунок — просту цибулину…
  Читати далі »
• Безмежність бачити не можна

  Безмежність бачити не можна. Але й обмеженість на око Так давить, що клітина кожна Бунтує і щемить жорстоко…
  Читати далі »
• Голос трав

  Після стін, котрі пам’ять обтяжують, наче Гніт пекельний, що здавлює дух, Скільки ніжності в мене до тебе, будяче, І до тебе, вульгарний лопух…
  Читати далі »
• Розум і душа

  Пригадую давніх років чудеса І в серці дитячому спалах: Я плакав тому, що на мене краса Сніжинкою з неба упала…
  Читати далі »
• Чому на мене впало стільки зла

  Чому на мене впало стільки зла В дні миру і в диму пороховому? Земля в моєму баченні — мала, Дрібна пилинка в безмірі живому…
  Читати далі »
• Незнайомі міста мені сняться щоночі

  Незнайомі міста мені сняться щоночі. Незнайомі дахи. Незнайомі жінки. Може, з інших планет?.. До дискусій охочі…
  Читати далі »
• Шлях-дорога в небокрай веде

  Шлях-дорога в небокрай веде. Обіч розступається стерня. То не я — моя уява йде, Наче босоноге старченя…
  Читати далі »
• Черниці

  Здригнеться гай гіллям напругим, Повіє запахом суниць… Концтабір там, де в тридцять другім Вбивали молодих черниць…
  Читати далі »
• Рогніда і володимир

  Буває, нами володіє Не хід планет, а звук легкий. Завваж: якби не ця подія…
  Читати далі »
• Що з нами діється, коли трава

  Що з нами діється, коли трава У стрілку випинається з коріння І оживають квіткові дива — Сонцепоклонники від сотворіння…
  Читати далі »
• Уранці під колючкою

  А може, це не так уже й важливо, Щоб завжди був відкритий небосхил І вільні перевали, вільні зливи, І в небі шелестіння вільних крил…
  Читати далі »
• Я знав поетів

  Я знав поетів, що колись без міри Були відважні в пошуках своїх. Тяжка трагедія сліпої віри Спустошила і скам’янила їх…
  Читати далі »
• Якщо твої товариші

  Не ділять дум твоїх віднині, — Не дай торкнутися душі Рукам, що зраджують святині. Хай твердить той, хто втрати в зір…
  Читати далі »
• Здавалося, усе позаду

  Здавалося, усе позаду, Пригасло те, що я несу. І старість вийшла у засаду, Щоб вигострить тупу косу…
  Читати далі »
• В мені блукають дивні струми

  В мені блукають дивні струми, І вічність блискавкою б’є У серце збуджене моє, І палять мозок болі–думи…
  Читати далі »
• Мати

  Клумаки випадають з натруджених рук. Хто піддасть їх на плечі у вирі людському?.. Ти босоніж торкаєш розпечений брук, Так ти ходиш в віках по вугіллі жаркому…
  Читати далі »
• Знову сонце зійшло

  Знову сонце зійшло, День прибув… Як мене не було, Де ж я був…
  Читати далі »
• Атомне

  Я галактик ваших гривастих Не вивчав у екстазі німому. Я — невидимий головастик, Що живе у тобі самому…
  Читати далі »
• Мурашник

  Мене він кликав таїною світу — Мурашник в лоні лісових висот, Як небо кличе на чужу орбіту, В казкове коло неземних істот…
  Читати далі »
• Небо, страждаючи, зорі народить

  Небо, страждаючи, зорі народить, Муками струсів наповниться Вічність. Мудре страждання облагородить Наших незрілих думок пересічність…
  Читати далі »
• Линьте, римовані стріли

  Линьте, римовані стріли, В далеч Нової Епохи. Тих, кому все зрозуміло, Я не шаную нітрохи…
  Читати далі »
• Серед зими розтанув сніг

  Серед зими розтанув сніг — І знов заворушились трави. Не дбаючи про сенс і право, В бруньки весняний сік побіг…
  Читати далі »
• З долини, де часу воли ліниві

  З долини, де часу воли ліниві Гойдали Розум в тихому візку, Пішов орач на галактичні ниви, Де зорі — ніби зерна в колоску…
  Читати далі »
• Засурмили вітри

  Засурмили вітри, об сосну розбиваючи крила, Зачастили до саду зайці з помертвілих лугів. То зима у степах вікові фоліянти розкрила. А дерева — мов знаки на білій сторінці снігів…
  Читати далі »
• Ти, мамо, прийшла в сновидіння

  Ти, мамо, прийшла в сновидіння В рядні — не в парчевому злоті: Обходиш свої володіння В глибинах синівської плоті…
  Читати далі »
• Чи прокленем, чи возвеличим

  Чи прокленем, чи возвеличим Ми, солоніючи від поту, Оту непізнану істоту, Яку історією кличем…
  Читати далі »
• Що сталося? Чи Сонце другим боком

  Що сталося? Чи Сонце другим боком Зненацька обернулось до людей? Вони на себе ніби ненароком Сьогодні подивились іншим оком…
  Читати далі »
• Я розгубив категоричність

  Я розгубив категоричність, Я поміркованість несу: Приймаю місяця ліричність — Відбитих променів ясу…
  Читати далі »
• У заполярному тумані

  У заполярному тумані, Де спомин душу холодить, На піднебесному вулкані Прозорий велетень сидить…
  Читати далі »
• І невагомі, і прозорі

  І невагомі, і прозорі, Умиті вітром небеса Бувають у людському горі, Немов диявольська яса…
  Читати далі »
• Філософе з чарівними очима

  Філософе з чарівними очима, Із добротою в глибині зіниць! Ще є в нас, люба, крила за плечима, Що не дозволять нам упасти ниць…
  Читати далі »
• Щирість

  Понад щирість людську, понад слово правдиве Ані радості в мене, ні щастя нема. Що було б, якби з нами лукавила нива…
  Читати далі »
• Лелека

  Ну чого ж ти, лелеко, Утікаєш від мене? Ген гніздо недалеко — Там, де стріха зелена…
  Читати далі »
• Хтось тисне з хмар на землю, тисне люто

  Хтось тисне з хмар на землю, тисне люто, А ми повинні небо підпирать. З чужинських стріл вливається отрута…
  Читати далі »
• Після бою

  Проклятий світ! — я мовив після бою, Коли побачив трупи у траві — Чому я мушу втішитись тобою…
  Читати далі »
• Ой, наковталися горя ми

  Ой, наковталися горя ми, Начудувались химерами!.. Дихати хочу зорями І захмеліти озерами…
  Читати далі »
• Боги та люди

  По–різному молилися Природі: Одні над нею Бога вознесуть, А хтось — такого більше у народі — В ній розпізнає материнську суть…
  Читати далі »
• Мов злодій, власну хату обійду

  Мов злодій, власну хату обійду І попрямую в поле стороною. Була — й нема… Хтось у моїм саду…
  Читати далі »
• Ми матері собі не вибираєм

  Ми матері собі не вибираєм — Стареньку, вбогу маєш берегти. На землях тих, які вважають раєм, Прийти у світ чомусь не здужав ти…
  Читати далі »
• За вікном голоси, голоси

  За вікном голоси, голоси — То весілля вже третій день. І, здається, на всі часи Сміху вистачить та пісень…
  Читати далі »
• Пророк

  То ніч над нами чи істота чорна? На це ніхто б відповісти не зміг. І крутиться Земля, неначе жорна, І зорі перемелює на сніг…
  Читати далі »
• Содом

  Вп’ялись, як воші у старий кожух, У тебе, Земле… Плодимось без міри… Нової ми не осягнули віри…
  Читати далі »
• Радіозоря

  Ми молимось біля екрана, Неначе біля вівтаря. Земля внизу — кривава рана, А з неба — радіозоря…
  Читати далі »
• Всі ми хворієм нині

  Всі ми хворієм нині — Тіло й душі в лишаї. По небесній драбині Сам Христос поспішає…
  Читати далі »
• Вже в тебе випадають зуби

  Вже в тебе випадають зуби — Порозумнішати пора. Сиди тихенько біля груби,— Хай рана гоїться стара…
  Читати далі »
• Дороги

  Молюся вам, оті дороги, Донецькі, чорні, кам’яні, Що ранили дитячі ноги І лікували у стерні…
  Читати далі »
• В дитинстві бачив я на кладовищі

  В дитинстві бачив я на кладовищі: З могил стовпи вставали вогняні. Вони здіймалися все вище й вище— І серце жахом зводило мені…
  Читати далі »
• Сонячний вітер

  Ой ти, Земле, нещасна матінко, Як нам зимно в німому затінку Від штиків за дротами колючими Та від мертвих дерев попід кручами…
  Читати далі »
• Коли відлунює твій кожен крок

  Коли відлунює твій кожен крок І щось таємне мариться деревам, Ти чув сріблистий передзвін зірок В морозну ніч у небі кришталевім…
  Читати далі »
• Як стати поетом

  Сьогодні всі уміють римувати — Це нині не найважче ремесло. Та є рядки, неначе груди з вати,— Не сіялось у них і не росло…
  Читати далі »
• Пробудження серед ночі

  Я жив, як всі: гадав, у цьому світі Є тільки насолоди — їж та пий. А добру дівку маєш на приміті, То ти вже цар, а не гультяй сліпий…
  Читати далі »
• Що вам сказати, мамо

  Що вам сказати, мамо, Праведнице безталанна?.. Темрява ходить не прямо — В неї душа захланна…
  Читати далі »
• День. Який людство не забуде

  Боже! Ти є в небесах чи немає? Вийшовши в поле, молюсь, як завжди, Силі, що землю в долонях тримає — Доброму Богові Сковороди…
  Читати далі »
• Біля старого дуба

  Тисячолітні велетні–дуби, В живу броню закована могутність! Скажіть мені, ви вільні, чи раби — У чому ваша сила, ваша сутність…
  Читати далі »
• Калюжа на кризі

  Калюжо з кригою на дні, З малим окрайцем неба! Авжеж не море… Та мені…
  Читати далі »
• Помру під тином…

  Помру під тином… Тільки під яким — Під межовим чи за колючим дротом? Упившись поту смородом гірким…
  Читати далі »
• Чорні люди

  Вони ідуть з моїх дитячих снів З бензинками, натертими до блиску, — Ті чорні люди, друзі давніх днів, Що заглядали у мою колиску…
  Читати далі »
• То фортеця чи ожеред

  То фортеця чи ожеред Із грудневих лугів прогляда? А довкола сухий очерет, Наче там залягла орда…
  Читати далі »
• Мертва верба

  Я не знаю, чому повертаю туди Де висить між гілками ранковий туман, Де змертвіла верба видимає з води Скам’яніло–потужний оголений стан…
  Читати далі »
• Цвинтар над вітою

  Десь тут шлях свій починала Віта, Туманами сивими повита. Від ріки, яку шукати годі, Залишилась назва у народі…
  Читати далі »
• Маки

  Це так було: тут, під горою, ніч, А десь по той бік починався ранок. Шукаючи казкових самобранок, Ми ранкові виходили навстріч…
  Читати далі »
• Голос

  За вікном — ліхтар. А тут навколо Світла й сутінків жовтава гра. Що це — знову спізнююсь до школи?. — Сину, прокидайся. Вже пора…
  Читати далі »
• Ранкова молитва

  В плавнях світанкової пори Ляж у трави — не дихни, замри. Дух конвалій плине у гаю. Дятел силу пробує свою…
  Читати далі »
• Вже другий рік нема зими

  Вже другий рік нема зими, Земля потріскалась від суші. Ані сніжинки — наче ми Грудневий сніг забрали в душі…
  Читати далі »
• Із космосу

  Сіре небо сірої землі За шибками нашими стоїть. Десь летять космічні кораблі — До яких причалів і століть…
  Читати далі »
• Океан не випити до дна.

  Океан не випити до дна. Вічність є одна, лише одна. То чого ж я зморено тремчу, Коли бачу спалену свічу…
  Читати далі »
• На білому снігу дуби на диво чорні

  На білому снігу дуби на диво чорні. Поміж дубів стоїть давно забутий дот. Бійниці розвелись, мов щелепи потворні, Мов пащі викопних, погорблених істот…
  Читати далі »
• Цей тихий край, озерний світ

  Цей тихий край, озерний світ Я над усе люблю — Як жолудь любить пружність віт І як зерно — ріллю…
  Читати далі »
• Місячна ніч

  Ці сині тіні на снігу, Ці неяскраві тіні Таку породжують жагу, Немов при сотворінні…
  Читати далі »
• Я важко жив. Мені було

  Я важко жив. Мені було Не до розваг у світі цьому, Де так сплелось добро і зло, Як світло й тьма в відлунні грому…
  Читати далі »
• Дихайте на вікна

  Дихайте на вікна, Сковані морозом, Бо загине вік наш І зав’яне розум…
  Читати далі »
• Історія

  Вставали, мужні і прямі, Сини віків, сини планети. Щоб не конати у ярмі, Ішли на списи й кулемети…
  Читати далі »
• На битій дорозі підкова лежить.

  На битій дорозі підкова лежить. Вилизує хвиля німі береги. В нікуди, в нікуди дорога біжить — В затоплені морем луги…
  Читати далі »
• Я так не вмію сумувати

  Я так не вмію сумувати, Плекати біль в душі своїй, Щоб стрічним не подарувати Усмішки з-під припухлих вій…
  Читати далі »
• Я ніби вийшов із полону

  Я ніби вийшов із полону, В якому змалку виростав. Уже не гнусь, не б’ю поклони — Немов царем учора став…
  Читати далі »
• Час пливе, а я живу, як тінь.

  Час пливе, а я живу, як тінь. Мертво в душах, порожньо і глухо. Жду не лицарів, але прозрінь — Пломінкого воскресіння духу…
  Читати далі »
• Жити можна

  Є лісова дорога до села — Туди іще бруківка не дійшла. З десяток верст ідуть баби й діди, Щоб хліба в клунках принести туди…
  Читати далі »
• Виснажує і зраджує мене

  Виснажує і зраджує мене На цій землі уява небагата: Я розумію все людське, земне — Крім серця, що живе у грудях ката…
  Читати далі »
• Які ж ви смішні, їй-богу

  Які ж ви смішні, їй-богу, Із вашими орденами! Чи хтось опромінить дорогу Ліврейними галунами…
  Читати далі »
• Знов чомусь прийшла хвилина смутку

  Знов чомусь прийшла хвилина смутку. Попрямую у вечірній ліс. Запалю солдатську самокрутку Над окопом, що давно заріс…
  Читати далі »
• Я вас питаю

  Я вас питаю: у вранішніх росах ви Пасли ягнят за селом надаремно?.. Вперто повчають казенні філософи…
  Читати далі »
• Покинутий лан

  За вільхами в заплаві є луги, Що так цвітуть у червні, наче зорі. Всю невичерпність власної снаги Розхлюпали у трав’яному морі…
  Читати далі »
• Читачам поезії

  Не шукайте родзинок, читаючи вірші.— Так лиш діти примхливі розжовують здобу. Члени вашого тіла не кращі й не гірші — Просто разом вони творять вашу особу…
  Читати далі »
• Моєму народові

  Народе рідний, степова стихіє, Безхитрісна, довірлива душа! Чому тебе, святого гречкосія, Так часто Божа ласка полиша…
  Читати далі »
• Запрошення

  Заглянь до подвір’я, сідай біля тину. Тут двері відчиняться в кожну хатину. І в білому кухлі жіноча рука Тобі на вечерю подасть молока…
  Читати далі »
• Листя на вербах од вітру дрижить.

  Листя на вербах од вітру дрижить. Тінь від хмаринки по травах біжить. А пастушок, загубивши батіг, Росяним лугом за тінню побіг…
  Читати далі »
• Ліси, яких немає

  Зимові витівки на склі — Для мене був єдиний ліс, Бо там. на батьківській землі, Лиш терен по яругах ріс…
  Читати далі »
• Гадюка

  Я зустрів її, слизьку потвору, Між конвалій в росяній траві — Поміж сосен, що дивились вгору, Де висіли тучі грозові…
  Читати далі »
• Падають на землю метеори

  Падають на землю метеори — В збуджений передчуттями світ. Про чиє давно забуте горе Нам розкаже полум’яний слід…
  Читати далі »
• Сосни — колони собору

  Сосни — колони собору, Небо — розписана баня. В білій безмовності бору Дятла ритмічне длубання…
  Читати далі »
• Світло й темрява

  Де правда — Бог чи той живий потік, Який засіяв землю чудесами?.. Тобі належить витратити вік, Щоб мовити просвітлено: те ж саме…
  Читати далі »
• Між двома ерами

  Христова ера проминула, Чому ж ти не прийшов, Христос? Націлились холодні дула В твоїх пророцтв забутий стос…
  Читати далі »
• Реабілітований

  Не будіть його, пастушки,— Хай під явором спочива. В нього вчилися наші батьки, Як помножити два на два…
  Читати далі »
• Віта

  Є долина між лісом і пасмом горбів, Де колись починалась трипільська культура. Річка Віта біжить між столітніх дубів. Ні, не річка — болотна рідинність похмура…
  Читати далі »
• Голос моря

  Вставало море стоголово, Кипіли білі буруни. І я почув те віще слово, Що долинає з глибини…
  Читати далі »
• Правнукові

  Правнуче мій! Ти один з юнаків Тих, за яких ми в боях помирали. Вийди до мене з майбутніх віків — Вийди, піднявши космічне забрало…
  Читати далі »
• Джерело

  Біля нього іржавіють стріли, Що упали в некошений лан. Біля нього жили і старіли Покоління полтавських селян…
  Читати далі »
• Слова, накидані докупи

  Слова, накидані докупи,— Давно вже справа не нова. Передусім, які слова — Вони живі чи тільки трупи…
  Читати далі »
• Рима

  До рими байдуже мені — Ні, не вона хвилює вічно. Хвилює дух, що у вогні Живе могутньо, вулканічне…
  Читати далі »
• Крило і колесо

  Коліс природа не створила І навіть не дала ідей. Зате були у неї крила, Що в небо кликали людей…
  Читати далі »
• Дніпро взимку

  Нема Дніпра, нема, та й годі — Є вкрита снігом далина. Лише зненацька у негоді Хрустіння криги долина…
  Читати далі »
• Добре, що є ці столи між дубами

  Добре, що є ці столи між дубами,— Там, де біжить прохолодний струмок. Хтось тут, поставивши кошик з грибами…
  Читати далі »
• Якби ж то серце спокійніше мати,

  Якби ж то серце спокійніше мати, Щоб не бентежили передчуття Та не ввижалась напівмертва мати І голодом заморене дитя…
  Читати далі »
• Сльота

  За вологою шибкою дерево плаче, Сіре небо дощем капотить безупинно. Ну, чого ти болиш, моє серце? Неначе Щось у світі страшне учинитись повинно…
  Читати далі »
• Одна умова є між нами

  Одна умова є між нами: Якщо ти мій надійний друг, Умій прийняти грізні злами, В яких скресає вільний дух…
  Читати далі »
• Із окопних часів, із важких лихоліть

  Із окопних часів, із важких лихоліть, Не зумівши миритись на хлібі легкому, Я дерусь по драбині, що в грудях стоїть, Хоч високих щаблів і не видно нікому…
  Читати далі »
• Татарин

  Ніби душу лікую від давніх ошпарин — Років сорок це лихо забути велю: У багнюці конає побитий татарин, Його руки мотуззям зап’яті в петлю…
  Читати далі »
• Хтось жорстокий, невидимий ребра розгорне

  Хтось жорстокий, невидимий ребра розгорне І намацає серце, і душу мою Непоквапно штовхає у полум’я чорне…
  Читати далі »
• Тасманський король

  Я — один. Я — останній. То значить — король. Є Тасманове море й тасманська земля. А земля мусить мати свого короля…
  Читати далі »
• Усе пізнавши й переживши

  Усе пізнавши й переживши, Стою безгрішний, мов Адам. З криниць небесних мудрість пивши, Що я нащадкам передам…
  Читати далі »
• Світанок

  В світанковий туман між старих ясенів Ми пірнаємо з сином — ловити линів. Ще не видно води, ще діяльні бобри Не сховались в глибінь водяної нори…
  Читати далі »
• Люблю людей. Але моя любов

  Люблю людей. Але моя любов Клубком кривавим запеклась у грудях. Оглянуся — і помічаю знов: Чогось істотного бракує в людях…
  Читати далі »
• В Донецьку

  Для чого? Можливо, заради прощання Мене повернула година остання На землю, з якої для рим і думок Життя мого витік нерівний струмок…
  Читати далі »
• Ну навіщо стільки заліза

  Ну навіщо стільки заліза — Нари, двері, ґратовані рами? Все одно я зненацька пролізу Крізь щілину тюремної брами…
  Читати далі »
• Я нині весь — немов крутий заміс

  Я нині весь — немов крутий заміс Із споминів, та сповідей, та сліз. Шаную те і вірю тільки в те, Що у душі Голгофою росте…
  Читати далі »
• Так просто все: напишеш каяття

  Так просто все: напишеш каяття — І роздобудеш право на життя. Лише десяток слів чи, може, фраз — І все вчорашнє вернеться нараз…
  Читати далі »
• Кривда

  Десь, може, в Африці, а може, в Україні, У затінку від пальм чи то від колосків Серед дівочих мук в німому голосінні Почули зорі скаргу із віків…
  Читати далі »
• Ні перші, ні останні ролі грати

  Ні перші, ні останні ролі грати Не хочу ні у снах, ні наяву. Замкнув себе за ребра, мов за грати, — І так тепер живу…
  Читати далі »
• Чудуюся, коли згадаю те

  Чудуюся, коли згадаю те, Як починав і як скінчити мушу. Не знаю, чи вмирає, чи росте Той світ, де плуг підняв цілинну душу…
  Читати далі »
• З нічого світ творився, із нічого

  З нічого світ творився, із нічого В душі моїй народиться рядок. А потім випурхне — і замість нього Лишається на серці холодок…
  Читати далі »
• Жайворон

  Іще тоді, коли хлоп’ям малим Я розпочав ловити слово віще, Щоб втиснути його в кільце із рим, Не знаючи, роблю оте навіщо…
  Читати далі »
• Під осокором

  З лісів мордовських знову, як на горе, Туман повзе — підсинена мара. Ти вже забрунькувався, осокоре? Воно й не дивно, братчику. Пора…
  Читати далі »
• Пліч-о-пліч сплю з колишнім поліцаєм

  Пліч-о-пліч сплю з колишнім поліцаєм, Що наше військо зрадив у бою. Частенько він мене частує чаєм — І дивно: я не відмовляюсь…
  Читати далі »
• Шлях до себе

  Немає шляху отакого крутого Ні в темному морі, ні в хмарному небі, Як та безконечна терниста дорога, По котрій я сам продираюсь до себе…
  Читати далі »
• Я не вмирав ніколи — я живу

  Я не вмирав ніколи — я живу З тих пір, як води землю оросили, Ні, я не вірю в темряву могили — Я вірю в сонце, квіти і траву…
  Читати далі »
• Стало слово моє земним

  Стало слово моє земним, У клубочок згорнулася мрія. Як не бийся, а жодна із рим Занебесним теплом не гріє…
  Читати далі »
• Я поволі утверджуюсь в істині

  Я поволі утверджуюсь в істині: Грає нами чиясь рука. Знову хтось переплутує відстані Із майстерністю павука…
  Читати далі »
• Якби те, що мені заболіло

  Якби те, що мені заболіло, Я покласти умів на скрипку: Чорна хмара догнала білу І ковтнула її, мов рибку…
  Читати далі »
• Тому вже, мабуть, років п’ятдесят

  Тому вже, мабуть, років п’ятдесят. А я ще й досі бачу так яскраво: Моє село, старий вишневий сад І вечорів підсинені заграви…
  Читати далі »
• Скажи мені, які у тебе очі? Ідуть літа

  Скажи мені, які у тебе очі? Ідуть літа. Ловлю себе на тім, Що образ твій, мов свічка серед ночі, Вгасає в ореолі золотім…
  Читати далі »
• Спомин про кам’яну бабу

  Здається, недавно — та ціле життя Пробігло, мов піна на хвилі. Відтоді, як вбоге селянське дитя Заснуло на скіфській могилі…
  Читати далі »
• Новорічне

  Скінчився рік. Раз мислю, то живу. Іду по колу повз казарми кляті, Долаючи хурделю снігову У зеківському чорному бушлаті…
  Читати далі »
• Естафета

  Я знов дорогу пригадав сліпу Та бурю, котра небо колихала; Грозу, що царювала у степу І шаблями вогненними махала…
  Читати далі »
• Побачення

  На градуснику — мінус сорок п'ять. Птах падає, згорнувши мертві крила. І ніби дослухаються світила, Як промені, ламаючись, дзвенять…
  Читати далі »
• Серце світу

  Здається, серце не в мені живе, А десь назовні. Чи в зорі далекій. Я чую калатання світове І світової крові чую клекіт…
  Читати далі »
• Жанна

  В моїх очах колишуться дерева І очерет у плавнях не зачах, І білокрила чайка, горда мева, На води падає в моїх очах…
  Читати далі »
• Спалах пам’яті

  Прокинувся від того, що свою Впізнав садибу — хату і повітку. Я запашні “варенички” жую, Які акація дарує влітку…
  Читати далі »
• Наивірніша дружина

  Перед могильним гнітом самоти, Який на душу давить неугавно, Вже й ти зробилася чужою — ти…
  Читати далі »
• Немовби й світу вже нема

  Немовби й світу вже нема — Ані Москви, ані Парижа. Є тільки хуртовина хижа Та ця серед снігів тюрма…
  Читати далі »
• За вишкою, що на каплицю схожа

  За вишкою, що на каплицю схожа, Вечірнє сонце стомлено сідає. Палає небо — наче думка Божа…
  Читати далі »
• У березі лети

  Чи сон, чи дія на астральнім плані — Реальність потойбічного життя: Правую човника в густім тумані. Вирує Лета…
  Читати далі »
• Надія

  Як від стовпа і до стовпа, Де дротом птаство володіє, Так доля табірна скупа Проводить серце повз надії…
  Читати далі »
• Що “я” це “я” — повірити не можу

  Що “я” це “я” — повірити не можу: Ніяких доказів тому нема. Чуття, що їх особі на сторожу Дає природа…
  Читати далі »
• Соловеня

  У липні — лихого, похмурого дня Коли моє серце найбільше боліло, — Мале, жовтороте соловеня На дроті колючому сіло…
  Читати далі »
• Ойкумена

  Цар помирав не від років та ран: Він відкидав тягар життя земного — Бо світ завоювавши, ні на гран Не став багатший на знання про нього…
  Читати далі »
• Виправдання

  Даруй вологу, що тремтить на віях, — Я нею спрагле серце орошу. То ти свята для мене, то повія, — І ціле пекло я в собі ношу…
  Читати далі »
• Вічна вдова і диявол

  Сама вдовиця жала й молотила, І для дітей сама коржі пекла. Аж ось із запічка нечиста сила До неї тихий голос подала…
  Читати далі »
• Ант і орел

  Коли кремезний ант поставив зруба, Щоб мати добру хату для дітей, Старий орел з–під хмар спустивсь на дуба…
  Читати далі »
• Сенс життя

  Де реальність, де сон — Чи збагну до пуття? Сірий морок Минуле сповив пеленою…
  Читати далі »
• Людський слід

  Це він і вона, залишаючи слід, Спішили назустріч рокованій миті. Чотири мільйони невивчених літ Чадів цей вулкан на сліди піврозмиті…
  Читати далі »
• Мрія про молитву

  Коли понад вишками грім прогримить, А з лісу запахне неприбране сіно — Я Бога благаю: дозволь хоч на мить Побачити рідну Вкраїну…
  Читати далі »
• Моє царювання

  Караюся змалку: чому я такий? Навчитися б те говорити, що треба, Заради домівки, де хлібець легкий, Де падає манна з ласкавого неба…
  Читати далі »
• Дубовий листок

  Пригадалось мені: горілиць між трави Я лежав і вдивлявся у хмари імлисті. Раптом західний промінь торкнувсь голови…
  Читати далі »
• Завали

  Дитяча уява не знає спочинку: Щоб вивчити духів (чи добрий, чи злий), На шию повісивши лампу–бензинку, В покинуту шахту я лазив, малий…
  Читати далі »
• Вірш, написаний на тюремній стіні

  Знов тюремна параша. Не ліпша й не гірша, Ніж усюди, де випало бути мені. В дверях клацає вічко… Пишу цього вірша…
  Читати далі »
• Град

  На Україні град — так радіо сказало. Я ж те на свій копил зобразити берусь: Націлившись на Буг, сичить вогняне жало — Горинич–Змій летить на Україну–Русь…
  Читати далі »
• Минають зими

  Минають зими і надходять весни З поживою для птахів і тварин. І кучерявий вітер із–за Десни Розбризкає в лугах ультрамарин…
  Читати далі »
• Провина перед всесвітом

  З тобою разом народилось Слово, Якому слід звучати на вітрах І проростати правдою в дворах, Та ти побачив: люди, наче сови…
  Читати далі »
• Моє віршування

  Наснилося, немовби я віршую Там, де людська ще не була нога; І ніби я тепер товаришую З самим люцифером…
  Читати далі »
• То вберу в троянди, то у сажу

  То вберу в троянди, то у сажу. Світло чи пітьма тобі за тло. А коли ж, кохана, врівноважу Я в тобі людське добро і зло…
  Читати далі »
• Коли осінь зірваний листок

  Коли осінь зірваний листок Закружля на золотім крилі, — Пам’ять, висвіти якийсь куток На моїй знедоленій землі…
  Читати далі »
• Ангел

  Чоловіки у зеківських бушлатах В вечірнє небо дивляться гуртом: Під місяцем, посеред хмар кошлатих, Кільце з’явилось…
  Читати далі »
• Гривна мономаха

  Пастух, що ніс провізію поживну, В святу неділю зібрану в домах, Знайшов у приміському лісі гривну, Яку носив на грудях Мономах…
  Читати далі »
• В передчутті божественної миті

  В передчутті божественної миті Ми мусимо іти на каяття, Щоб наші душі, правдою умиті, Наповнилися Світлом за життя…
  Читати далі »
• Моя схованка

  Я живу, як в колодязі: Бачу лиш зорі, Котрі кличуть мене, Щоб не спав уночі…
  Читати далі »
• Як тільки наповниться серце журбою

  Як тільки наповниться серце журбою І ляжуть на душу погрозливі тіні — Я знов уявлю, що стою під вербою В селі на моїй Україні…
  Читати далі »
• Брати

  Спливе іще одна зима, А там і смерть не за горою. Був цілий рід — І вже нема…
  Читати далі »
• Благання

  Лечу кудись орбітою земною. Люблю й ненавиджу усе земне… Не я пишу, а Слово пише мною — Воно вже вкрай заїздило мене…
  Читати далі »
• Ворони й голуби

  Як можна пояснити ці потреби Природи чи суспільної доби: Ще до схід сонця у мордовськім небі З’являються ворони й голуби…
  Читати далі »
• Гірке прощання

  Коли сідаєш в лайнер, щоб навіки Покинуть рідну землю, — Отоді В тобі скипають всі струмки і ріки…
  Читати далі »
• Можливо, ти не Пенелопа

  Можливо, ти не Пенелопа, Та в цьому небагато зла: Ти не на острові жила — Таке життя…
  Читати далі »
• Помру за дротом, чи тверда рука

  Помру за дротом, чи тверда рука Напише косо: “Вислати за межі”?.. Порине в хмарку тіло літака, Щоб загубитись в сонячній пожежі…
  Читати далі »
• За межами двадцятого століття

  За межами двадцятого століття, Коли небесного Отця рука З материків повимітає сміття, — До неба звернеться душа людська…
  Читати далі »
• З–під даху впала призма крижана

  З–під даху впала призма крижана — І серце стрепенулося недремне. Чому — не знаю, та несла вона В собі для мене радість нетюремну…
  Читати далі »
• Відносність часу

  Чим ширший ніг твоїх рухливий сажень, Чим важчі справи ляжуть на плече, Чим більше зустрічей, подій та вражень — Тим повільніше час земний тече…
  Читати далі »
• Земні дороги

  Чумацький віз чи парокінні дроги, Комфорт сучасних автоколісниць… Як розверстать мої земні дороги — Вони досягнуть астроодиниць…
  Читати далі »
• Передчуття прози

  О Господи! Чи думав я колись, Що із благаннями звернусь до неба: Мене до прози повернути треба, Бо нерви вже вугіллям узялись…
  Читати далі »
• Брехня

  Від Рузвельта до Сталіна гонець Прибув з запитанням: — Що руським треба, Щоб швидше цій війні настав кінець…
  Читати далі »
• Сон в'язня

  Мені наснилося, що я помер, Що із драглистих форм мойого тіла Астральна сутність вийшла — І тепер…
  Читати далі »
• Очеретина

  Чи колюча табірна дротина Вітрові встромляє шпичака, А чи дуденить очеретина — Не збагну лиш: звідки і яка…
  Читати далі »
• Самовидець

  Гінка, не закощавлена постом, Попівська постать виглядає справно. Рука до шаблі звикла — із хрестом Отець Роман зріднився нещодавно…
  Читати далі »
• Співчуття

  Дорога між дубів через містки з осики — За тиждень знову їх лаштують лісники. І ряст поміж дубів, і гайвороння крики, І хмари в озері, і шурхіт осоки…
  Читати далі »
• Пам’ять душі

  Це ніби сон. Але ж не сон — видіння, Яке прийшло з людської глибини. Душі в віках не пізнане бродіння, Що з дійсності виготовляє сни…
  Читати далі »
• Я тікав від людей

  Я тікав від людей, Щоб з деревами поговорити — Добрий спомин мене Й поза ґратами не полиша…
  Читати далі »
• Автохтони

  Нелегко зберегти солідний тон Для мене — несолідної людини: Отак почуєш слово “автохтон” — І лізь у словникові холодний…
  Читати далі »
• Нічний гість

  На змореній, незатишній планеті, В казармі серед смороду й хропіння, Мене відвідало нічне видіння — Вусатий горець в маршальськім кашкеті…
  Читати далі »
• Цар буж

  У казармі — грип, надворі — стужа. В шибці блимає якась зоря. Знов не сплю і думаю про Бужа — Першого вкраїнського царя…
  Читати далі »
• Авторське побажання

  Часом уявлю оце писання В томику — І виплачусь над ним… Враз тюремне самокопирсання…
  Читати далі »
• Зоря–полонянка

  Раніш мороз нагнав на птаство страху, А нині дощ берези полива. У бочку із казармового даху Накапала водиця дощова…
  Читати далі »
• Смак яблука

  Ви їли яблука з моєї України? Ні, ви не їли… Їхній смак пізнати Тоді лиш можна, як в тюремні стіни…
  Читати далі »
• Ув’язнені маки

  Розквітнув мак на табірній землі. В людей, котрі до жартів неохочі, Розгладжувались зморшки на чолі І веселішали суворі очі…
  Читати далі »
• Граки відлітають

  Граки зимують десь на Україні. Вони в мордовське небо піднялись — І потемніло всюди. Чорні тіні На землю кинула холодна вись…
  Читати далі »
• Череп святослава

  Коли понад Дніпром вляглася буря І з тихих плавнів потягнуло сном, Князь печенігів марнославний Куря Підніс важкого келиха з вином…
  Читати далі »
• Чомусь життя здається грою

  Чомусь життя здається грою, Що має підсумок і звіт. Мій фініш десь не за горою — А там…
  Читати далі »
• Небо

  А небо не змінилося — так само Сідає сонце і хмарки пливуть. І сто заграв зненацька за лісами Скривавлять дум моїх тернисту путь…
  Читати далі »
• Душа берези

  Нас — океан. Але ж кому у спадок Дісталось істини святе зерно? Якщо життя лише сліпий випадок — Яким безглуздям робиться воно…
  Читати далі »
• Кочовики й землероби

  Навіщо стіни класти? Є колеса. Є дах із повсті й шкіри. Є степи. Є різнотрав’я й ковилові плеса — І все твоє, куди лиш не ступи…
  Читати далі »
• Балада про самогубство

  Оті кити, запеклі самогубці, На берег кинулись з яких причин?.. Старий моряк у корабельній рубці Кректав, оцей готуючи почин…
  Читати далі »
• Втома

  Не криюся: життя мене стомило, Бо знає втому навіть мідний дзвін, Що також скаржиться: якби не било — Безмежно довго не старівся б він…
  Читати далі »
• Помру — і нерозгаданим лишиться

  Помру — і нерозгаданим лишиться, Чого приходив я у світ земний. Уже на інших людях окошиться Загадок і запитань рій сумний…
  Читати далі »
• Споглядання хмар

  Годинами я споглядаю хмари, Мов рух життя, що з волі долина: Ген під горою купчаться отари, Ген забіліла кіньми далина…
  Читати далі »
• В лікарні

  Концтабірна лікарня сіріє на горі — Із дерева і глини облуплений барак. Якщо сюди приводять поранення старі — Умій перепочити, щасливий неборак…
  Читати далі »
• Три народження поета

  Людське народження не вимага печатки — Його засвідчує сама свята земля. Та я своє життя розпочинав спочатку І раз, і два, і три — від голого нуля…
  Читати далі »
• Туман, туман… Як бинт до гнійних ран

  Туман, туман… Як бинт до гнійних ран. Чи сонце вигляне хоча б у травні?.. Коли на вишки падає туман, Ми з вільним світом майже рівноправні…
  Читати далі »
• Зацвів лужок

  Зацвів лужок поміж колючих стін — Вкотре зацвів!.. І все ж я не радію: Голівками кульбаб яскріє він — Не варто шанувати цю подію…
  Читати далі »
• Зелена ліра

  Ні, не людину і не звіра До мене привела весна: Під вишкою стояла ліра — Погнута, здвоєна сосна…
  Читати далі »
• Невчасний сніг

  Що скоїлось в природі? Я не міг Вписати це в події пересічні: Десь перед першим травнем випав сніг…
  Читати далі »
• Відтоді, як на Калці князь Мстислав

  Відтоді, як на Калці князь Мстислав Спізнився вийти в бій із чорториїв, А галицький Мстислав полки послав За Галич помирати і за Київ…
  Читати далі »
• Стара кінохроніка

  На мить сповзли з екрана реалії ракетні. Дивлюсь — очам не вірю, мов справді бачу сон: Майнули білі коні — тачанки кулеметні…
  Читати далі »
• Коваль людота

  Не треба мумій. Наших дум снага Не їх шукає в зоряну годину. Від тління слово нас оберіга: Якщо є слово — маємо людину…
  Читати далі »
• Ріка часу

  Іще мільярд людських істот, іще — Але планетна куля не із гуми… Куди, в якому напрямку тече Ріка часу? Які приносить думи…
  Читати далі »
• Хліб тридцять третього

  Жила Вкраїна. Плакала, стогнала. Проте я твердо свідчити берусь: За всі віки безхліб’ям не загнала Нікого в землю Україна-Русь…
  Читати далі »
• Кропива

  У зеків на травинку очі ласі — Обстежують, немов це диво з див. Отож коли кропива піднялася, Я старанно її обгородив…
  Читати далі »
• Трохи про надчуттєве

  Людські чуття — дозорці півзаснулі, Пташки з чавунним пір’ям на крилі. Відомо: люди в біополі — Кулі…
  Читати далі »
• Самотність

  Від мук земних себе не відокремлю, Допоки Світло не здолає тьму. Та мушу визнати: планету Землю Ненавиджу, буває, мов тюрму…
  Читати далі »
• На обрії душі моєї

  На обрії душі моєї Світає Слово, щоб пливти Супроти, не за течією — В умиті зорями світи…
  Читати далі »
• Феномен людини

  Як тільки душу виповнить мою Космічний подих в зоряні години — Перед обличчям Всесвіту стою, Дивуючись феномену людини…
  Читати далі »
• Люди мезоліту

  Музейні експонати. Їх скульпторові пальці За черепом створили — Така наука є…
  Читати далі »
• Збруцький ідол

  Коли на мене впав отой удар, В якому я впізнав космічну руку — Найвища благодать, солодкий дар, Що згодом обертається на муку…
  Читати далі »
• Скіфський казан

  Ото були часи: щоб скіфський цар Міг воїнів злічить — хай кожен мечник З усіх усюд для нього вишле в дар Стріли своєї кутий наконечник…
  Читати далі »
• Київ XVI століття

  Борщагівка — то була Борщівка, Харчовий над річкою заїзд. Там варила борщ вродлива дівка В щебетанні ластів’ячих гнізд…
  Читати далі »
• Шанують лиш того народи

  Шанують лиш того народи, Хто власну ниву розорав. Талант — це вогнище Свободи На тлі нікчемних рабських вправ…
  Читати далі »
• Без каяття

  Духовна суть — не шаровари модні, Не звичка, що з роками промина. Я — той, що був, і той. що є сьогодні, — Це дві людські істоти чи одна…
  Читати далі »
• На відкриття пам’ятника марусі богуславці

  Були у бронзі королі й поети, І, вибачте, улюблені хорти. Та серед людства цілої планети Де й хто увічнив подвиг доброти…
  Читати далі »
• Світ крізь сльозу

  Світ крізь сльозу — то зовсім інший світ: Адже ж сльоза — не скельце і не лупа. Давно забута мазанка-халупа Від тебе раптом зажадає звіт…
  Читати далі »
• Павук

  Де взяти сил, щоб знову стати Посеред неба павуком І болі Всесвіту всотати, Й дощем пролитись над ліском…
  Читати далі »
• Майже казка

  Коли і де, і у якім столітті (Чи на землі, чи, мо’ й не на землі) Те грішне “я” жило уже на світі — І ноги мало, й п’ясті чималі…
  Читати далі »
• На катуні

  Чи бачив ти, як мати молода, Стрибаючи з крижини на крижину, Долає повінь і волає: — Си-и-ну…
  Читати далі »
• Апологія болю

  Як слово у нашій мові — Так біль у живих світах. Без болю немає любові — Є смерті печать на вустах…
  Читати далі »
• Життя ріки

  Річки для мене — це живі істоти. Хто стверджує, що в них душі нема? Людські страждання, радості й скорботи Вони вбирають в себе тайкома…
  Читати далі »
• Чи рік, чи вік… І хто тебе прирік

  Чи рік, чи вік… І хто тебе прирік На цю самотність, котру не здолати? Хиріє мозок в колі недорік, А серце вбралось у мовчання лати…
  Читати далі »
• Моє життя безрадісне було

  Моє життя безрадісне було — Можливо, на тім світі ліпше буде. Та часом вранці вийду за село І уклонюсь ромашці, ніби чуду…
  Читати далі »
• Геродот і таври

  Реміння, звившись, мов руда змія, Над веслами по голих спинах ляска. У колеса історії своя — З людської крові видобута змазка…
  Читати далі »
• Лежать між нами дев’ять літ

  Лежать між нами дев’ять літ Страшної, лютої розлуки. Вже виросли мої онуки, І я уже не дядько…
  Читати далі »
• Гроза в горах

  І тиша. І гори. І небо, й ріка, Що зорі шліфує в собі об каміння. В незрушнім повітрі сторожкість така, Мов скоїтись має якесь потрясіння…
  Читати далі »
• Вік доживаю

  Вік доживаю, а не знаю, хто Є та істота, що в мені гніздиться, Й кому належить диво–долото, Що “я” й “не я” різнить…
  Читати далі »
• Найважча робота

  Натомлена душе моя, не дрімай — Нікому не дай тебе. душе, приспати. Струмочок життя не до прірви тримай І не до болотної греблі-загати…
  Читати далі »
• Туга

  Оглянуся в години гожі: Дерева є, і трави є. І гори на Карпати схожі — Усе таке, та не моє…
  Читати далі »
• Іржа часу

  Горланить радіола через стіни, Коханку з перепою б’є сусід. А я гортаю фото з України — Від тих, кого не бачив десять літ…
  Читати далі »
• Чекання

  Берізки, що були засніжені допіру, Відчули сокорух — пробудження нове. Катунь — немов змія, котра міняє шкіру: Сповзає з неї і пливе…
  Читати далі »
• Липнева ласко, де ти нині, де ти?

  Липнева ласко, де ти нині, де ти? Осінній вітер куряву гребе. Ген явір кида золоті монети, Але не здатний викупить себе…
  Читати далі »
• Де люті хуги плутанку снували

  Де люті хуги плутанку снували, Де світла меншало із кожним днем, Камінні щелепи пережували Нас так, що видалось: не оживем…
  Читати далі »
• Перед землетрусом

  Між сірих скель Південного Алтаю (Там, де Катунь розбурхано реве) Зустрів я сонях побіч прірви скраюb— Створіння покалічене, криве…
  Читати далі »
• Шлях сумління

  Моя душа — це світ з материками, Де серед гір снується сто доріг. Любив блукати я по них роками І душу від сліпих марнот беріг…
  Читати далі »
• Нічний рядок

  Вночі не сплю — скриплю зубами: Болять потрощені кістки. А дощ рушає над горбами Та через гори навпрошки…
  Читати далі »
• Що ж далі? Задубіння жил

  Що ж далі? Задубіння жил, Подагра, пам’яті судома. Від того, чим ти досі жив, Тобі лишилась тільки втома…
  Читати далі »
• Ще раз про свободу

  Як соромно мені за себе — За ті змарновані роки, Коли вважав: земля і небо Гульвісам служать залюбки…
  Читати далі »
• Осанна світлові! Проте

  Осанна світлові! Проте Люблю у вечори імлисті Не просто світло, а оте, Котре пробилося крізь листя…
  Читати далі »
• Вузлик на пам’ять

  Помруть чи ні римовані рядки — Істотно, Та не цим піклуюсь нині: Чим стану я, коли мої кістки…
  Читати далі »
• Старі алтайці

  Райцентр давно вже переніс Свій цвинтар на далекі схили. А тут пустирище для кіз Та дві чи три чиїсь могили…
  Читати далі »
• Комета галлея

  Вона прийшла, поштарка неба, З таких віддалин світових, Що мір і знань замало в тебе, Аби щось мовити про них…
  Читати далі »
• Від тебе, дитинство,— від тебе здаля

  Від тебе, дитинство,— від тебе здаля Приймаю свідоцтва хлоп’ячого сприту: Як вабить напечена сонцем земля Оголену ногу, що ціпками вкрита…
  Читати далі »
• Катунь у вересні

  Раніше, ніж впадуть сніги, Підводна скеля полисіла. Катунь вернулась в береги, І каламуть на дно осіла…
  Читати далі »
• Березняк

  Був березняк — стрункі берези Черкали темінь хмар важку. А восени дерева–Крези Жбурляли золото в ріку…
  Читати далі »
• Зустріч з ковилою

  Я через гору йшов. І на горі, Що пойнята бузковою імлою, — Отам, де скелі кришаться старі, Негадано зустрівся з ковилою…
  Читати далі »
• Пекельний гість

  Я споглядав ту далину, Що на застиглі хвилі схожа, — Мов їх, ці хвилі, в мить одну Спинила примха зловорожа…
  Читати далі »
• Іще б мені хоч раз відвідати поляну

  Іще б мені хоч раз відвідати поляну, Де в травах гомонять дуби–богатирі; Де золото кульбаб надвечір гасне тьмяно І повагом пливе шуліка угорі…
  Читати далі »
• Геоцентризм

  Я знову чую не нову розмову, Поза якою пустка і пітьма: Земля — одна на всю Світобудову Жива планета, іншої нема…
  Читати далі »
• Лілея

  Де небо зажурилось над землею, Де голос пташки завмирає в кленах, Серед латаття водяна лілея — Мов білий Сіріус між хмар зелених…
  Читати далі »
• Нейтрино

  Я в могильну пітьму не порину — У глинозему цвинтарний клаптик. Знаю: смерті нема — Є нейтрино…
  Читати далі »
• Поетові-лауреатові

  Як ми втішалися малі, Коли в роки давноминулі Борець заїжджий брав з землі І рвав угору мідні кулі…
  Читати далі »
• Стрес

  Я все пройшов. І серед темних літ Пізнав щось важче, аніж кров і порох — Коли в мені валився звичний світ, Бо я побачив: весь він на підпорах…
  Читати далі »
• Останній журавлиний крик

  Останній журавлиний крик, Останнє золото берези. Їдкий туман в кістки проник, Мов заборонок хижі леза…
  Читати далі »
• Знов насувається зима

  Знов насувається зима, Лягає паморозь на луки. Давно мені листів нема — Мовчать сини, мовчать онуки…
  Читати далі »