Микола Руденко

І невагомі, і прозорі

І невагомі, і прозорі,
Умиті вітром небеса
Бувають у людському горі,
Немов диявольська яса.

Незрозуміла туга в серці,
І важко дихать, важко жить…
Що знає риба в тім озерці,
Яке під кригою лежить?

Вода, а не гранітні глиби —
В ній все просте, своє, земне…
Та марні намагання риби
Пробити небо крижане.

Вона вдихає часто, дрібно
І жде: аби скоріш весна.
І тут потрібно, тут потрібно…
А що потрібно — хто це зна?

1969

Залиште коментар

Увага! Коментарі призначені лише для відгуків про твір та його обговорення і дозволені виключно українською мовою. Відгуки іншими мовами, без змісту, з використанням ненормативної лексики, з великою кількістю смайлів та помилок, а також з необґрунтованою критикою будуть видалятися.

Cackle