Микола Руденко

Голос моря

Голос моря — звукове явище над поверхнею моря.
Люди­на голосу моря не чує. Мож­ливо, його чують
деякі мор­ські тварини.
УРЕ

Вставало море стоголово,
Кипіли білі буруни.
І я почув те віще слово,
Що долинає з глибини.

Не клекіт хвиль, не шум прибою —
Для нас ті звуки не нові,
За далиною голубою
Я бачив образи живі.

І споглядав, прогнавши страхи,
Як линуть із високих сфер
Напівжінки і напівптахи,
Що їх створив сліпий Гомер.

Цвітуть жагою молодою
Жіночі трепетні вуста,
І повисають над водою
Сади й небачені міста.

У тих садах стоять палати,
Вгорі сузір’їв течія.
Тут символом вхідної плати
Є добровільна смерть твоя.

Тут сяйво сонячної вроди
У рисах неземних облич…
О, голос моря, клич природи —
Одвічний материнський клич!

Чиї в тобі розлито звуки —
Вітрів, дельфінів чи зірок?
Уже від казки до науки
Лишається єдиний крок.

А десь у гомоні людському
Встає запитання старе:
Помре у голосі морському
Твій звук земний чи не помре?

Залиште коментар

Увага! Коментарі призначені для відгуку про твір, та його обговорення і дозволені лише українською мовою. Відгуки на інших мовах, а також без змісту, або зі змістом, який не стосується твору, з використанням ненормативної лексики, з великою кількістю смайлів та помилок, з необґрунтованою критикою будуть видалятися.

Cackle