Микола Руденко

Нічний гість

На змореній, незатишній планеті,
В казармі серед смороду й хропіння,
Мене відвідало нічне видіння —
Вусатий горець в маршальськім кашкеті.

Зіскакую з постелі серед ночі,
Кричу налякано:
— Товариш Сталін!..
Довкола мене зеки в струнку стали
І мовчки протирають сонні очі.

А він сопів і горбився з віддишки.
— Здорово, плем’я молоде-зелене!
Як славно: тридцять років після мене,
А не змінились ні дроти, ні вишки.

Запрошую в підземні володіння.
Я там будую… —
І замовк на слові.
З’явились постаті песиголові —
І я збагнув таємний зміст видіння.

22.Х.80

Залиште коментар

Увага! Коментарі призначені для відгуку про твір, та його обговорення і дозволені лише українською мовою. Відгуки на інших мовах, а також без змісту, або зі змістом, який не стосується твору, з використанням ненормативної лексики, з великою кількістю смайлів та помилок, з необґрунтованою критикою будуть видалятися.

Cackle