Микола Руденко

Якби те, що мені заболіло

Якби те, що мені заболіло,
Я покласти умів на скрипку:
Чорна хмара догнала білу
І ковтнула її, мов рибку…

Зупиняю перо: дурничка,
І порівняння просто дитяче.
Не натхнення діє, а звичка.
Та чому ж моє серце плаче?

Звідки туга оця глибока?
Може, винен рядок безликий?
Бо лишився мені для ока
Тільки неба квадрат невеликий.

Ані сіяти, ні орати —
Тільки з року в рік без надії
Мушу брати в цьому квадраті
Барви, образи і події.

І метафору цю невмілу,
І погоди стару приміту…
Чорна хмара ковтнула білу —
Далі просто немає світу.

Тільки пам’ять, що відмирає,
Тільки ранами змучене тіло,
Тільки спомин, що душу крає,—
Чорна хмара ковтнула білу.

14.ІV.1978

Залиште коментар

Увага! Коментарі призначені для відгуку про твір, та його обговорення і дозволені лише українською мовою. Відгуки на інших мовах, а також без змісту, або зі змістом, який не стосується твору, з використанням ненормативної лексики, з великою кількістю смайлів та помилок, з необґрунтованою критикою будуть видалятися.

Cackle