Микола Руденко

Незнайомі міста мені сняться щоночі

Незнайомі міста мені сняться щоночі.
Незнайомі дахи. Незнайомі жінки.
Може, з інших планет?..
До дискусій охочі,
Мене в зали запрошують молодики.

Алюміній і скло. Всюди світяться стіни.
В людях страху немає за слово, за рух.
Щось тут є невловиме моє — з України.
Може, образ жіночий. Чи пісня, чи дух…

Прокидаюсь пітний і сідаю на нари.
А душа десь далеко —
Не тут, не в тюрмі.
Довго плавають в мозку барвисті примари
І ґелґочуть стомовно в пістрявій юрмі.

Я задумуюсь болісно: в чому причина,
Що до мене приходить ця звабна мара?
Наглядач незабаром кормушку
відчинить —
День почнеться зі слів:
— На оправку пора.

14.ІІ.79

Залиште коментар

Увага! Коментарі призначені для відгуку про твір, та його обговорення і дозволені лише українською мовою. Відгуки на інших мовах, а також без змісту, або зі змістом, який не стосується твору, з використанням ненормативної лексики, з великою кількістю смайлів та помилок, з необґрунтованою критикою будуть видалятися.

Cackle