Микола Руденко

Океан не випити до дна.

Океан не випити до дна.
Вічність є одна, лише одна.

То чого ж я зморено тремчу,
Коли бачу спалену свічу?

Чом живу із відчуттям вини,
Коли хтось лягає до труни?..

Бо в ту мить померли всі дива:
Без людини вічність — удова.

Без людини Всесвіту нема —
Всюди тільки глухота німа.

То невже наш вік — мов куций лан,
І від кухля менший океан?..

Ні. не вірю! Вічність не вмира.
Як вона, душа моя стара.

І тому я зморено тремчу,
Коли бачу спалену свічу.

4.ІІI.74

Залиште коментар

Увага! Коментарі призначені для відгуку про твір, та його обговорення і дозволені лише українською мовою. Відгуки на інших мовах, а також без змісту, або зі змістом, який не стосується твору, з використанням ненормативної лексики, з великою кількістю смайлів та помилок, з необґрунтованою критикою будуть видалятися.

Cackle