Микола Руденко

Чи рік, чи вік… І хто тебе прирік

Чи рік, чи вік… І хто тебе прирік
На цю самотність, котру не здолати?
Хиріє мозок в колі недорік,
А серце вбралось у мовчання лати.

Затиснутий між гір, як між сокир,
Готуюся зустріти третю весну.
А місяць дивиться в катунський вир
Так само, як у Ворсклу чи у Десну.

Роки — мов у ярмі старі воли.
Серед вершин похмура днина чахне.
А в грудях щось обірветься, коли
Від хмар полтавським яблуком запахне.

Щоб не злетіло слово з язика,
Його, зрадливий, прикусити мушу.
І тільки небо та гірська ріка
Мені назустріч відкривають душу.

10.I.86, Сибір

Залиште коментар

Увага! Коментарі призначені для відгуку про твір, та його обговорення і дозволені лише українською мовою. Відгуки на інших мовах, а також без змісту, або зі змістом, який не стосується твору, з використанням ненормативної лексики, з великою кількістю смайлів та помилок, з необґрунтованою критикою будуть видалятися.

Cackle