Микола Руденко

Ріка часу

Іще мільярд людських істот, іще —
Але планетна куля не із гуми…
Куди, в якому напрямку тече
Ріка часу? Які приносить думи?

Не за горою віку перепад,
Крутіший від стрімкої Ніагари.
Та час ніколи не тече назад —
Готуйся пережить його удари.

За перепадом пінявим, крутим
Які нам уявляються химери?..
Я починаю заздрити отим,
Котрі жили десь на початку ери,

Навіщо авта? Є прудкий гривань.
Є шаблі й списи… Адже це так само,
Як у мою кавалерійську рань —
Коли в сідельці я скакав лісами.

Здається, просто: руку простягти —
І вже ти майже скіф. Подайте списа!.
І щоб ламати недругам хребти,
Не варто вчених збільшувати список.

Звичайно, це не мед — ота чума,
Що косить люд в шаленстві епідемій.
Та на сумлінні темних плям нема:
Вбивали без помпезних академій.

Тож хай собі мільярд — мені не це
Скорботним гнітом падає на груди:
Чи є у кожного своє лице?
Які вони і хто вони — ці люди?..

Ріка часу… Десь, мабуть, є пором.
Є добрі коні, бубонці на збрую…
Та знаю: не завершиться добром
Те, що з людини робота майструють.

28.ІV.81

Залиште коментар

Увага! Коментарі призначені для відгуку про твір, та його обговорення і дозволені лише українською мовою. Відгуки на інших мовах, а також без змісту, або зі змістом, який не стосується твору, з використанням ненормативної лексики, з великою кількістю смайлів та помилок, з необґрунтованою критикою будуть видалятися.

Cackle