Микола Руденко

Туман, туман… Як бинт до гнійних ран

Туман, туман… Як бинт до гнійних ран.
Чи сонце вигляне хоча б у травні?..
Коли на вишки падає туман,
Ми з вільним світом майже рівноправні.

Що розпогодиться — нема приміт
В газетній сліпо зверстаній колонці.
А де він є сьогодні — вільний світ?
Мо’, на Юпітері або на Сонці.

Всміхаєтесь? Якщо немає крил,
То й ангел навіть — лиш мураш, не птиця.
Живі світи не на один копил —
Вони є там, де вам і не присниться.

Земне життя — то є одна із форм.
Жорстока форма. О, яка жорстока!
Краса, що припадає нам до ока —
Це, виявляється, для когось корм.

Давно земля мене оцим пече —
Тут лиха і кривавих справ без ліку…
Сідає голуб на моє плече —
Бо добре знає: віджену шуліку.

18.ІV.81

Залиште коментар

Увага! Коментарі призначені для відгуку про твір, та його обговорення і дозволені лише українською мовою. Відгуки на інших мовах, а також без змісту, або зі змістом, який не стосується твору, з використанням ненормативної лексики, з великою кількістю смайлів та помилок, з необґрунтованою критикою будуть видалятися.

Cackle