Микола Руденко

Співчуття

Дорога між дубів через містки з осики —
За тиждень знову їх лаштують лісники.
І ряст поміж дубів, і гайвороння крики,
І хмари в озері, і шурхіт осоки.

Але чи бачиш пні? Їх бачити повинно.
Перед війною тут були старі дуби.
Коли ж повісили між них дівча невинне —
Засохли геть за дві чи три доби…

Чи то зелений світ в людині бачить бога?
Чи співчуває нам і потайки втіша.
І, може, ясенам передалась тривога,
Якою сповнена моя сумна душа.

І, може, лиш тому в оці гіркі хвилини
Іще ворушаться мої живі вуста.
Що за колючкою красуються ялини,
З яких щоранку сонце вироста.

11.Х.80

Залиште коментар

Увага! Коментарі призначені для відгуку про твір, та його обговорення і дозволені лише українською мовою. Відгуки на інших мовах, а також без змісту, або зі змістом, який не стосується твору, з використанням ненормативної лексики, з великою кількістю смайлів та помилок, з необґрунтованою критикою будуть видалятися.

Cackle