Микола Руденко

Шанують лиш того народи

Шанують лиш того народи,
Хто власну ниву розорав.
Талант — це вогнище Свободи
На тлі нікчемних рабських вправ.

Це Слова горде володіння,
Де дух народний не зачах.
Талант без мужності — падіння
В земного людства на очах.

Коли ж ми всі схиляєм лоба
Біля чиновного стола,
Де доля діда-хлібороба
Для себе прав не здобула?

А непідкупний вірш-недрема
Мовчить, води набравши в рот,—
Тоді це лихо не окреме,
Тоді вже винен весь народ.

28.V.81

Залиште коментар

Увага! Коментарі призначені для відгуку про твір, та його обговорення і дозволені лише українською мовою. Відгуки на інших мовах, а також без змісту, або зі змістом, який не стосується твору, з використанням ненормативної лексики, з великою кількістю смайлів та помилок, з необґрунтованою критикою будуть видалятися.

Cackle