Микола Руденко

В дитинстві бачив я на кладовищі

В дитинстві бачив я на кладовищі:
З могил стовпи вставали вогняні.
Вони здіймалися все вище й вище—
І серце жахом зводило мені.

Хіба ж я знав, що вся Земля —
могила?..
На Північ дивлячись, кашкет зніми:
Полярне сяйво підіймає крила —
Чи не з кісток страшної Колими?..

Хтось каже: остогидло те до біса.
Я ж оком кидаю за пруг земний:
Впаде полярне сяйво, мов завіса,—
І загарцює вершник вогняний.

Не буде шаблі у його правиці:
Із серця він метатиме вогні.
Кого попалять грізні блискавиці?
Кого оновлять в сонячнім горні?

7.II.74

Залиште коментар

Увага! Коментарі призначені для відгуку про твір, та його обговорення і дозволені лише українською мовою. Відгуки на інших мовах, а також без змісту, або зі змістом, який не стосується твору, з використанням ненормативної лексики, з великою кількістю смайлів та помилок, з необґрунтованою критикою будуть видалятися.

Cackle