Микола Руденко

Ув’язнені маки

Розквітнув мак на табірній землі.
В людей, котрі до жартів неохочі,
Розгладжувались зморшки на чолі
І веселішали суворі очі.

Цим квітам не судився шир полів —
І через те вони такі не пишні.
Є кілька справжніх макових голів,
А інші розміром
Ледь-ледь до вишні.

Коли ж я цей врожай збирати став
(Вклоняюся тобі, життєва сило!),
Від маківок знедолених дістав
По два зернятка —
А таки ж вродило!

І я подумав: для людських умів
Земля приготувала долі гірші —
Якби ж то я залишити зумів
У пам’яті людській хоч зо два вірші.

9.ХІ.80

Залиште коментар

Увага! Коментарі призначені для відгуку про твір, та його обговорення і дозволені лише українською мовою. Відгуки на інших мовах, а також без змісту, або зі змістом, який не стосується твору, з використанням ненормативної лексики, з великою кількістю смайлів та помилок, з необґрунтованою критикою будуть видалятися.

Cackle