Микола Руденко

На катуні

Чи бачив ти, як мати молода,
Стрибаючи з крижини на крижину,
Долає повінь і волає:
— Си-и-ну!?.
А ноги їй захлюпує вода.

Реве Катунь — зажерлива ріка,
Що жартувать не любить і не вміє.
А Дух Гірський[1] в ущелинах німіє,
За нею стежачи іздалека.

Там, серед повені, за небокрай
В вечірню хмарку димом потягнуло,
Їй мовив хтось: між крижаного гулу
На острові синка свого шукай.

Пішло, мале, матусі на біду,
Щоб зблизька бачити крижин гонитву.
О Дух Гірський! Прийми мою молитву.
А жертви прагнеш —
Я до тебе йду.

4.I.86, Сибір

Залиште коментар

Увага! Коментарі призначені для відгуку про твір, та його обговорення і дозволені лише українською мовою. Відгуки на інших мовах, а також без змісту, або зі змістом, який не стосується твору, з використанням ненормативної лексики, з великою кількістю смайлів та помилок, з необґрунтованою критикою будуть видалятися.

Cackle