Микола Руденко

Земні дороги

Чумацький віз чи парокінні дроги,
Комфорт сучасних автоколісниць…
Як розверстать мої земні дороги —
Вони досягнуть астроодиниць.

Дорога — це осмута і розрада,
Колиска мрій, що з ранніх літ беріг.
І серце, ніби кокон шовкопряда.
Вгортається у павутинь доріг.

Вшановую тебе, земна дорого,
Поміж людей, поміж дерев і трав…
Але ж нехай мене не судять строго
За ті шляхи, що я собі обрав.

Голодні пересилки та етапи —
Це теж дорога. І надія теж.
Без сліз в очах біля шкільної мали
Мій шлях терновий, правнуче, простеж.

Зумій побачить коло зловороже,
Що кидало мене у ніч лиху…
Якби ж ти дав хоч перед смертю, Боже,
Десь років кілька вільного шляху.

Щоб я завершив розпочате діло —
Те, за яке караюся тепер.
А потім хай моє астральне тіло
Летить до інших — невідомих сфер.

27.ІІ.80

Залиште коментар

Увага! Коментарі призначені для відгуку про твір, та його обговорення і дозволені лише українською мовою. Відгуки на інших мовах, а також без змісту, або зі змістом, який не стосується твору, з використанням ненормативної лексики, з великою кількістю смайлів та помилок, з необґрунтованою критикою будуть видалятися.

Cackle