Микола Руденко

Де люті хуги плутанку снували

Де люті хуги плутанку снували,
Де світла меншало із кожним днем,
Камінні щелепи пережували
Нас так, що видалось: не оживем…

Ще всюди ніч, тривають наші муки —
Та все ж пульсує в скронях свіжа кров:
Із моря сліз, розлуки і розпуки
Тюрма тебе на світ вернула знов.

Я знов живий. Відпало геть змертвіння
Душі і тіла — самотинне зло.
Заворушилося моє коріння,
До серця повернулося тепло.

Спокійно дихають кохані губи —
Та раптом страх насунеться, мов лід:
Куди ж тепер — до щастя чи до згуби?..
Даруй нам, Боже, хоч десяток літ.

20.ІХ.86

Залиште коментар

Увага! Коментарі призначені для відгуку про твір, та його обговорення і дозволені лише українською мовою. Відгуки на інших мовах, а також без змісту, або зі змістом, який не стосується твору, з використанням ненормативної лексики, з великою кількістю смайлів та помилок, з необґрунтованою критикою будуть видалятися.

Cackle