Микола Руденко

Град

На Україні град — так радіо сказало.
Я ж те на свій копил зобразити берусь:
Націлившись на Буг, сичить вогняне жало —
Горинич–Змій летить на Україну–Русь.

Мов дзвін, озвався дуб.
Шумить зелена парість,
Де семеро голів стирчать із туману.
Змій дихає вогнем: з одних здирає старість,
А інших, молодих, вбирає в сивину.

Дівча жене гусей: гиля, гиля до двору.
Я придивляюся: чи це, бува, не ти?…
Змістилися часи: в твою дитячу пору
Таким, як був тоді, я прагну увійти.

Тобі поворожить на намистинках граду?
Приходь, не страшно нам під грушею в саду.
Градинок назбирай — і Змій тебе не вкраде;
І тільки я один у сни твої прийду.

Щоб спокій панував у відданому серці,
Щоб дух тверезості тебе тримав завжди —
Градинки зберігай в чарівному відерці,
А в небезпечну мить до тіла приклади.

Не бійся самоти — лиш нею ми багаті.
Сховайся і заплач, коли впаде журба.
Ох, ті Гориничі…
— Зальотники вусаті.
Від них не вбереже дитяча ворожба.

На Україні град — так радіо сказало.
Немов гірська гарба, гуркоче сизий грім.
А тут, за ґратами, встає вечірнє гало —
Як рама золота із образом твоїм.

8.ХІІ.79

Залиште коментар

Увага! Коментарі призначені для відгуку про твір, та його обговорення і дозволені лише українською мовою. Відгуки на інших мовах, а також без змісту, або зі змістом, який не стосується твору, з використанням ненормативної лексики, з великою кількістю смайлів та помилок, з необґрунтованою критикою будуть видалятися.

Cackle