Микола Руденко

Я розгубив категоричність

Я розгубив категоричність,
Я поміркованість несу:
Приймаю місяця ліричність —
Відбитих променів ясу.

Хай не своє, нехай відбите,
Жовтаве, а не голубе…
Та глянь, яке він платить мито
За право бачити тебе!

Крізь листя кидає червонці,
І не прості, а золоті.
Таких ти не побачиш в сонці,
Бо вдень вони уже не ті.

Він душі миром сповиває,
Ріднить у трепеті ночей.
І “лапки гусячі” сховає
Навколо дорогих очей.

Впадуть умовності останні,
Відчують руки плоть земну,
І у великому єднанні
Дві тіні зіллються в одну.

І хоч нічого тут нового
Не бачить місяць поміж трав,
Та сам він створений для того,
На чому завжди світ стояв.

1969

Залиште коментар

Увага! Коментарі призначені для відгуку про твір, та його обговорення і дозволені лише українською мовою. Відгуки на інших мовах, а також без змісту, або зі змістом, який не стосується твору, з використанням ненормативної лексики, з великою кількістю смайлів та помилок, з необґрунтованою критикою будуть видалятися.

Cackle