Микола Руденко

Рима

До рими байдуже мені —
Ні, не вона хвилює вічно.
Хвилює дух, що у вогні
Живе могутньо, вулканічне.

Він сам не відає, чому
Прийшов сюди. де стогнуть люди, —
Де у пекельному диму
Його на хрест пошлють Іуди.

Той пломінь щирий не шукай
В брошурі чи газетній гранці —
Знаходити його звикай
У сонячнім протуберанці.

Якщо пробився вільний дух
Розковано, могутньо, зримо,
То навіть вишуканий слух
Не стане вимагати рими.

Ні, не до віршів поспіша —
Вогню шукає молодь чиста…
Мовчи, коли мовчить душа.
А рима —
Справа особиста.

Залиште коментар

Увага! Коментарі призначені для відгуку про твір, та його обговорення і дозволені лише українською мовою. Відгуки на інших мовах, а також без змісту, або зі змістом, який не стосується твору, з використанням ненормативної лексики, з великою кількістю смайлів та помилок, з необґрунтованою критикою будуть видалятися.

Cackle