Микола Руденко

Осанна світлові! Проте

Осанна світлові! Проте
Люблю у вечори імлисті
Не просто світло, а оте,
Котре пробилося крізь листя.

Розсунувши сувої хмар,
Воно продерлось між гілками.
Воно і фарба, і маляр —
На моріжок лягло мазками.

Мазок чи слово — все одно:
Одна душа, одна потреба.
А сонце, як веретено,
Клубок намотує на себе.

Там спиться, ніби в сповитку,
Земним дощам, прийдешнім грозам.
Сто біосфер у тім клубку
І неосяжний творчий розум.

4.Х.86

Залиште коментар

Увага! Коментарі призначені для відгуку про твір, та його обговорення і дозволені лише українською мовою. Відгуки на інших мовах, а також без змісту, або зі змістом, який не стосується твору, з використанням ненормативної лексики, з великою кількістю смайлів та помилок, з необґрунтованою критикою будуть видалятися.

Cackle