Микола Руденко

Коли осінь зірваний листок

Коли осінь зірваний листок
Закружля на золотім крилі, —
Пам’ять, висвіти якийсь куток
На моїй знедоленій землі.

Може, під вербою джерело,
Де корінням бавиться вода;
Чи озерце, де моє весло
Шлях серед латаття проклада.

Кручу, де живуть прудкі стрижі;
Окунців, що плавають по дну;
Чи одну волошку на межі —
Не багато, хай лише одну…

Я повірю, що на схилі літ
Бог мене в біді не залиша:
Адже ж я — це не тюрма, а світ,
В котрому є сонце і душа.

24.ХІІ.79

Залиште коментар

Увага! Коментарі призначені для відгуку про твір, та його обговорення і дозволені лише українською мовою. Відгуки на інших мовах, а також без змісту, або зі змістом, який не стосується твору, з використанням ненормативної лексики, з великою кількістю смайлів та помилок, з необґрунтованою критикою будуть видалятися.

Cackle