Микола Руденко

Слова, накидані докупи

Слова, накидані докупи,—
Давно вже справа не нова.
Передусім, які слова —
Вони живі чи тільки трупи?

П’яненькі лірники-поети
Співають нам про зло й добро.
Але приймають за Дніпро
Холодний плин німої Лети.

Пливе по річці мертве слово.
Кричить модерний віршобай:
— О милий Боже, видибай!
Ген сяє храм злотоголово…

Він справді сяє многі літа,—
Так то ж над батьківським Дніпром!
А вас привіз чужий пором
Туди, де плине мертва Лета.

Залиште коментар

Увага! Коментарі призначені для відгуку про твір, та його обговорення і дозволені лише українською мовою. Відгуки на інших мовах, а також без змісту, або зі змістом, який не стосується твору, з використанням ненормативної лексики, з великою кількістю смайлів та помилок, з необґрунтованою критикою будуть видалятися.

Cackle