Микола Руденко

Нічний рядок

Вночі не сплю — скриплю зубами:
Болять потрощені кістки.
А дощ рушає над горбами
Та через гори навпрошки.

Щось у вікні кошлате, чорне.
То ген під кам’яне крило
Гора, немов курчаток, горне
Дощем захлюпане село.

Я шепочу у мертве небо,
Що вже й мені туди пора.

Горни й мене, гора, під себе.
Горни, гора… Горни, гора.

Та є у мозку на приміті
Повите в ніжний холодок:
Адже ж лишився в цьому світі
Ще не завершений рядок.

Його вишукую одразу —
Так, як у зливи і вітри
Шукають линву скалолази —
Дерусь на маківку гори.

І птаство на високій ноті
Мені гукне:
— Живи, дідок,
Допоки є в твоїм блокноті
Ще не завершений рядок.

24.ІХ.86

Залиште коментар

Увага! Коментарі призначені для відгуку про твір, та його обговорення і дозволені лише українською мовою. Відгуки на інших мовах, а також без змісту, або зі змістом, який не стосується твору, з використанням ненормативної лексики, з великою кількістю смайлів та помилок, з необґрунтованою критикою будуть видалятися.

Cackle