Твори

• дим крови розмитих облич далечінню

  дим крови розмитих облич далечінню ховає пісню у матір яка з чорної корови вигонить ніч у поле пощербом тихого ляку який відчиняє мені очи…
  Читати далі »
• Колискова поховальна

  хита вітер колиску на калині білить мати душу піснею похилилась над колискою вилетіло з неї солов’ятко в пісню…
  Читати далі »
• Осінь (V)

  гей сонця золота бандура тихне з долонь осінніх України сотаються за обрій журавлі то Мати з вічністю говорять…
  Читати далі »
• Відновлення Золотоверхого

  гиржавіє люд від поту втомленого металу ані мачини голосу з жодної зорі і чує для свою шию зламаним стеблом на якому квітка розплющує око…
  Читати далі »
• Була злива уночі…

  а рано така свіжість ніби Господь уперше дихнув на глину а Його заборона одтулила од вічности запинало жінки віддають “добридень” свій…
  Читати далі »
• Із смерти квітки хтось вийшов

  із смерти квітки хтось вийшов у смеркання дівчини й коня ляком порожнього поля у очах випитого небом сурмача…
  Читати далі »
• Бабине літо

  човни крізь дим тіла у сон глибокої квітки смерті у заплющених очах заснованих сухою летючою слиною ідолів далини які пестять павука блакиттю…
  Читати далі »
• сон крилами з попелу

  сон крилами з попелу у терпкості жіночої квітки розчиняє зів’ялі руки дитини оглухлої від шепотіння джерел…
  Читати далі »
• Осінь

  спить у хлібі смерть провалюються орачі повільно в ниву де жито їхніх рук мене ще держить проти неба аби з грудей моїх розтятих темним плугом…
  Читати далі »
• Кобзар

  сльоза породжує шаблю по той бік ганьби ледачої крови де сліпа криниця обмиває лице народу щоби темрява напилася з бандури…
  Читати далі »
• тиха смерть квітки прочиняє двері

  тиха смерть квітки прочиняє двері у вечір обернення ікарового крила на плуг похиленістю орача ховаючого за склепленими повіками очей…
  Читати далі »
• в усмішці руїна світла

  в усмішці руїна світла квіти флейти що гасне у дощах їх тіл коли ховають животи у чистих травах у гудіння полум’я з рота дитини зродженої…
  Читати далі »
• Вставання з мертвих

  проростання рук із землі з плачу світла що руками маленької баби сіє павуків у сонну дитину де блакитні риби неба п’ють очі Марії…
  Читати далі »
• совиний плач копнув смеркання

  совиний плач копнув смеркання до білої кістки іншого ранку де краєвид осліпив своє зелене око і продирається у ляк дитини…
  Читати далі »
• Ворожіння на купала

  темрява голосить голістю дівчини дзеркальністю трьох зірок із темного рота води за порогом привертання руки до тремтіння її тіла…
  Читати далі »
• досвітнє дівування води обертається на зозулю

  досвітнє дівування води обертається на зозулю плачем двотільця що розпадається на того чиї сни перепливають коні і ту у чиєму імені сходить місяць…
  Читати далі »
• червоні дими крови живлять сон орла

  червоні дими крови живлять сон орла на похиленій у зелень молитви голові Родогаста закляклим ляком чорного коня у чистому кроці якого орлиним клекотом квітують душі мертвих…
  Читати далі »
• пісня копає криницю у дівочому тілі

  пісня копає криницю у дівочому тілі в якому опадають пелюстки калини проростанням заплющених очей сльозою в чекання на порубаного у полі де осліплая воля…
  Читати далі »
• Автопортрет

  жалоби хід крізь звечорілі душі світанковим чвалом мертвих коней у безрух ока над полем світання смерти у кожній квітці перестиглістю погляду у якому холоне щабля…
  Читати далі »
• лиш журавлині голоси того продовжать

  лиш журавлині голоси того продовжать кого корогвою розіпне відчай над українським полем яке щоосені Бог тебе кличе самотнім журавлем…
  Читати далі »
• Весна

  старі баби хрестяться на веселку так дивно наближаючи пучки до тіла ніби садять у землю квіти…
  Читати далі »
• Осінь 2

  присмерком мовчання Бога розвидняєшся калиновий краю з холоду журавлиних голосів полеглих які відлітаючи у вирай…
  Читати далі »
• Шукаю тебе у квітці (осінь)

  гасне квітка задивлена у мої очі темністю насінини де її діточна душа повертається до руки яка сіє нас в інше поле похилених вітром при…
  Читати далі »
• Козацька смерть

  у сутінках бандури шепоче безодня розростанням поля в смерті на розсвіті де у терпкості троянди кінського поту ніч пила втому з коневого ока…
  Читати далі »
• Вечір

  із нерухомости ока з якого росте мовчання зозулі несе сльозу сопілка в ніч наближенням руїни мого обличчя…
  Читати далі »
• Народження веснянки

  розбуджена квітами почула шепіт молока у грудях лице рукавом затуливши забилася в корчах і полетіла птахом…
  Читати далі »
• повільний плуг сльози на Божому лиці

  повільний плуг сльози на Божому лиці проростаючому розширеними очима у тишу поля де над житом їхніх темних молитов Ісус косу клепле у голосі зозулі…
  Читати далі »
• в чиїх іще степах шукати тебе Мати

  в чиїх іще степах шукати тебе Мати холодним попелом сльози у моїх розширених очах по яких б’ють обірвані з бандури струни у голосінні тополь чиє коріння пригортає білі…
  Читати далі »
• Молитва (мій боже…)

  мій Боже хай замість крил ярмо вола і плуг хай в оці де холоне леміш сльози лиш чорнозему хмари…
  Читати далі »
• Бабілонська вежа

  орбітами чиїх невидимих польотів димуюче безоднею око дивиться на ріст твій поки я у душі арійця по цеглині зношу з тебе в діл…
  Читати далі »
• Про корову та про бабу

  вечір спинився у мальвах сипле білі дзвіночки у дійницю де на порозі повітки стомлений пастушок куняв із теплим окрайцем у долоні…
  Читати далі »
• посіяно орачів у тугу степу

  посіяно орачів у тугу степу виорану мечами де з ротів наповнених землею сходить житом пісень…
  Читати далі »
• Мова

  душа кривавиться корогвою у тиші Бога — моїй поезії сумній коли я доступаюся до нього тихим сподіванням про вічне тривання душі…
  Читати далі »
• Побачення

  зірка над криницею гойдається гілка з якої пташка злетіла на шибці сльоза сльозину наздогнала…
  Читати далі »
• Молитва (українським небом…)

  українським небом зораним піснями у журавлинім вітрі босий йду за плугом а степ журою журавлиною сурм, що захлинулись кров’ю росте у душу…
  Читати далі »
• А таки ранок

  із нічного голосіння у житах жорна сонця світлом білу муку сиплють на мої скроні…
  Читати далі »
• коли замішана на холодному місячному борошні

  коли замішана на холодному місячному борошні з нічної діжі росте тиша я чую як од вашого дотику сахнеться мій вірш коли витоками з старих дзвонів…
  Читати далі »
• мертві коні козацьку долю оступили

  мертві коні козацьку долю оступили у полі де ворога не видно лиш холодний посвист криці у темряві і гупання об землю зітнутих голів…
  Читати далі »
• Автопортрет

  з Руїни присмерком молитви без надії Тарасове лице я лиш сльоза на ньому залізна…
  Читати далі »
• неділею дівчата вмиті

  неділею дівчата вмиті чуючи у тілі Великодні дзвони сутеніючими голосами сповивають світло щоб у житах зволочених піснями…
  Читати далі »
• Спогад

  цвьохкіт дідового батога синьою квіткою над возом за шпиці якого головами чіпляються квіти аж поки віз не спиниться у літ ранком що такий свіжий ніби хтось огірка…
  Читати далі »
• Солов’ї сутінок

  душа холоне калиною у якій тьохкають ці ще теплі грудочки українського попелу де за обрієм плач…
  Читати далі »
• Вечір

  із ячання журавлиних ший на синіх серпах вітру кров вечора трояндами гусне вже поночі п’є вечір із рук моїх самотність…
  Читати далі »
• коли міністр Валуєв читав “Кобзар” через приціл

  коли міністр Валуєв читав “Кобзар” через приціл шереги у сірих папахах простяглися аж за межі століття…
  Читати далі »
• глянула ніби вода шелеснула в криниці

  глянула ніби вода шелеснула в криниці іржання коня обсипалося пелюстками на подвір’я зашепотіли у пісні криваві джерела принишкла пташка на гілці…
  Читати далі »
• браття моє

  браття моє по світу кривавими вітрами розметене чужинці сторожко обходять провалля твоїх роздертих одчаєм очей…
  Читати далі »
• Чуючи як тополіє

  чуючи як тополіє бігла зустрічать з походу в поле де у порубаному вітрі корогви зів’яли билася об землю тілом…
  Читати далі »
• Падає сніг

  падає сніг ширячи очі за темною шибою знов хтось сльозою безодню долив падає сніг…
  Читати далі »
• У глибині ляку вирвати квітку

  у глибині ляку вирвати квітку моя душа билиною до вашої тулиться тугою цвіту кольору самоти яку не виспівати маковим цвітом…
  Читати далі »
• Мати сутінок мальвового цвіту

  мати сутінок мальвового цвіту як зозуліють квіти у вашому цвітінні де ви розтуляєте нічні пуп’янки дотиком тихого пензля…
  Читати далі »
• із ока смерти у ваше око перелетіла зозуля

  із ока смерти у ваше око перелетіла зозуля без вітру похилилися всі квіти на Вкраїні як зайшов у Ярополчі гетьман за калину похилилися у долину голови козацькі на Дніпрі…
  Читати далі »
• Господи стань коня напоїти

  Господи стань коня напоїти чи ж є десь чистішеє поле чи ж є ще такая криниченька де плаче де шепче джерельно сестрою…
  Читати далі »
• Колискова для дружини

  стоїть сон проти квітки задивився сон на квітку аж зацвів на сон квітка задивилася заснула…
  Читати далі »
• ой леле

  ой леле сходиш місяцем не спіткнувся б кінь твій об мою сльозу лелечко мені щоб як лен той сходить ти до мене сходив…
  Читати далі »
• На смерть настінного живопису української хати

  мати побілили стіни донька квіти у біле сіє парубкові легше у чистім полі вмерти ніж торкнуться вітром погляду до неї діточно повіками закліпали пелюстки…
  Читати далі »
• Києву

  чи чуєш ти у ніщоті своїй і немочі якою тишею настояні твої церкви порожні до дна якої по стінах я зсуваюсь ламаючи нігті кривавлячи душу об німоту голосників…
  Читати далі »
• Осінь (ІІІ)

  лице в стерні навіть журавлі і ті мене покинули іще один листок опав з душі…
  Читати далі »
• із пісні у небо місяць вийшов памороззю ляку

  із пісні у небо місяць вийшов памороззю ляку у якому відрубані козацькі голови з широко застиглими очима сходять в небо із Сули у червоних димах крові…
  Читати далі »
• Тарасове дитинство

  заки ту кошульку білу вдалині на обрії для нього пряли білі гуси кривавим крижмом пісні сповила його доля щоб зашклилося його сльозою те вікно у нашій…
  Читати далі »
• Осінь (ІV)

  хитається небо від журавлиних крил у моїх склеплених очах де на стерні гаснуть сироти чиї полотняні торби повні сліз…
  Читати далі »
• Молитва (…— 7 — 6 — 5…)

  …— 7 — 6 — 5 — 4 — 3 — 2 — 1- 0 + 1 + 2 + 3 + 4 + 5 + 6 + 7……
  Читати далі »
• повернувся той що ходив криницю копать

  повернувся той що ходив криницю копать а вже з рота першого червоною калиною витекло другий до своєї відрубаної голови дотягтись не може…
  Читати далі »
• Присмерковий спів (колядка)

  провалюється сонце назавжди у церкві вечора туляться сироти одне до одного очі заплющені роти розчинені широко та голосів нема…
  Читати далі »
• із осмерклих пагорбів ляку

  із осмерклих пагорбів ляку маленький хлопчик і дівчинка злітають над калиновим кущем то дівчинка підскочить вгору…
  Читати далі »
• Тарасова гора

  жоден із поетів світу криваву корогву душі на таку високу гору ще не зносив наче до розгойданого дзвона…
  Читати далі »
• Вечір (ІІІ)

  запалося сонце гірко скрикнув птах наче впала іржава сльоза янгола а спів все ближче…
  Читати далі »
• Осінь (VI)

  сльози колючим інеєм на пізніх квітах над якими щось болісно бринить в прозорості холодній де сонце кволо осміхається…
  Читати далі »
• Вечір (IV)

  над отарами смутку полинові крила склались у згірклу мить коли порожніми стають всі вірші у очах що ширяться сльози ані мачини…
  Читати далі »
• Дуже швидко їдучи місячної ночі

  душа заскочена місячним болем нічних доріг які стеляться у широко розчинені майже застиглі очі ніхто ніхто не збудить темних зпоночілих сіл…
  Читати далі »
• ніч поклала на село

  ніч поклала на село чорну світу без однісінької діри зірки темно бо сирітка місяць здвоєний сльозою…
  Читати далі »
• одцвіли на плоті голівок дитячих горнята

  одцвіли на плоті голівок дитячих горнята біля вікон смеркнуть мальви сиротами яких не пустили до хати дідова люлька сичить на матиолу…
  Читати далі »
• Така стріча

  не так важко воликам у тому плузі як тії дрібні сльози у борозні переступати поки пугач згуками холодними місяць вичаклує з-за гори…
  Читати далі »
• Хліб

  Із диму голосів що назад вернувся у комин висоталися коровайниці мовчки душу оступили наче жар із печі вигорнули слова з неї…
  Читати далі »
• Самотність востаннє

  голос цвіркуна всохлою сльозою у очах які вже ширші поля квіти все почули стали коло вікон квітка-птах сказала квітці-Ганні…
  Читати далі »
• Спів у нічному полі

  обнялися двоє у одній сльозі брав він низом голосила земля у зціплених ротах предків як вела вона горою неба вищало понад біль…
  Читати далі »
• Смерть катерини білокур

  до кухвайки й кирзових чобіт притулився соняшник й заплакав квіти в хаті коло неї люди за порогом…
  Читати далі »
• Читаючи кобзаря

  то заголосить дівчина з тополі то у чорних димах ночі шабельною іскрою згасне сльоза то брязне не рима — кайдани…
  Читати далі »
• Вечір 5

  через мої застиглі широко очі з присмеркової душі поля таку тишу до села несе череда що боїться повіками кліпнуть…
  Читати далі »
• що осінь то журавлині голоси у матерів

  що осінь то журавлині голоси у матерів де од краю неба і до краю ходив орач за плугом тай сам посіявся у поле щоб піснею зійшло й кривавою сльозою…
  Читати далі »
• знов повела її сльоза

  знов повела її сльоза вже й село за туманами шарудять у вухах голоси людські мов оті лепістки…
  Читати далі »
• спалахувало у присмерку очей старих греків

  спалахувало у присмерку очей старих греків мерехтіння сивого кристалу солі який засвітився ще тоді коли не було ще ні русявого пелазга ні грека…
  Читати далі »
• Несла воду сирота

  спіткнулася об чужий погляд і довго наче у страшному сні на шлях повільно падала сулійка — дядино дядьку відро таке важке я хтіла…
  Читати далі »
• Читаючи кобзаря 2

  скажіте тату а що то “хрущі над вишнями гудуть” не скажеш ось виростеш і в тихе надвечір’я ступить кінь твій…
  Читати далі »
• Читаючи кобзаря 3

  западе сонце за верхи могил відрубаною головою Мамая з широко зупиненими очима у яких поранений козацький кінь…
  Читати далі »
• Вночі до очерету по солому

  холодне чоло матері геть вистудило хату — де ви мамо? над полем що таке рівне як тільки у снах буває летить вона з в’язанкою соломи на плечах…
  Читати далі »
• голоси женців скосив вітер

  голоси женців скосив вітер аж сам кров’ю скипів зойком обірваної струни за обрієм гасне у німоті зозулі…
  Читати далі »
• Моя поетика

  сльоза перемила коріння пісень у яких димують кров’ю криниці смеркне пісня полишена в полі коли вже й писати то тілько Тарасовою сльозою…
  Читати далі »
• наче знов заспівало село

  наче знов заспівало село наче матір всім сиротам на Вкраїні віднайшов читав “Марусю” так і плакав знов…
  Читати далі »
• з імлистого ока корови вечір сотає тишу

  …
  Читати далі »
• Страшний сон

  піднято списами важкі повіки ночі яка чорною слиною промиває очі синам темряви у колисках гойдають голосіння матері падають сини світла у ячання зранених…
  Читати далі »
• Коло криниці (І)

  у твоєму голосі обсипається іній ячання коня припну до твого суму що синім деревом росте з криниці коли з її стогону розвидняєшся…
  Читати далі »
• Волочильне

  цілу ніч село слухало солов’їв ясна солов’їна кров лилася людям в жили цілий день солов’ї слухали як співає село важка селянська кров пташині гнізда гріла…
  Читати далі »
• Білять полотно

  далиною перемиті голоси білить сонце полотно пісня душу за горою ніч стоїть…
  Читати далі »
• у паморозі крови похилилися чуби козацькії в долину

  у паморозі крови похилилися чуби козацькії в долину з щонайменшої козацької могили що її насипано шапками …
  Читати далі »
• не шукаю свою душу в краєвиді

  не шукаю свою душу в краєвиді тай він у пісні нічого не просить щоб не захлинутися жалем вигойдуються списи із-за гори — ще війська…
  Читати далі »
• щоб жайвір слова у просині розтав

  щоб жайвір слова у просині розтав щоб не боліло зозулею щоб як заголосить журавлями далина у журавлиній борозні зійшло мовчанням…
  Читати далі »
• Самотність серед літа

  хто пішов із двору кого винесли і вже ніхто не приходить та все частіше прилітають уночі…
  Читати далі »
• Козацький звичай

  попри зсуканий з місячного світла голос мулли який подорожує передсмертний стогін ягняти попри переддощову млость тіла султанської доньки…
  Читати далі »
• Весна

  весна відтає бабин погляд а запах вологої стріхи взяв бабу за руку й у такі роки далекії завів…
  Читати далі »
• з нічної січи спогад світить

  з нічної січи спогад світить у вічній темряві шаблі козацькі — розчерком Тарасового пера…
  Читати далі »
• на дні шкатулки — дружини Чічікова (а звінчав їх А.Бєлий)

  на дні шкатулки — дружини Чічікова (а звінчав їх А.Бєлий) великий стиліст Набоков лоскоче засушеною у слині Фройда фіалкою…
  Читати далі »
• як впоратись з душею в дощ

  як впоратись з душею в дощ з твердою голістю грудей в зеленім мокрім листі вишні яка рукавом затулившись цвіте білим…
  Читати далі »
• Спів у церкві на січі

  дві схрещені шаблі Знаком Сонця на маківці церкви росте далина з розчинених козацьких ротів з дитячих — барвінок…
  Читати далі »
• Старе як світ

  око під повіком пудиться як тіло під рядном землистим пагоном без сльози росте у темряву тіл так сплетених…
  Читати далі »
• виніс батько сідло

  виніс батько сідло мати шаблю од сестриної сльози свічка засвітилась що при ній осідлано коня…
  Читати далі »
• Брав булаву до рук як тую дитину

  брав булаву до рук як тую дитину чия мати держить свічку вже в руках холодних та ще бачить хто її дитя бере на руки порохами голову посипали діди…
  Читати далі »
• Коло криниці (ІІ)

  у голосі зозулі сонце у солов’їнім місяць хто викопав криницю у твоїм зітханні чий кінь догрібся копитом до кореня калини…
  Читати далі »
• 1933

  Від селян Білогорілки (Біловодки) як за гору сонце впало до криниці волоком тягли тіла з принишклих хат як і було де у темному вікні чиєсь обличчя…
  Читати далі »
• Самотність (І)

  знов хата каже на тобі вікно в нім поле в небо й стежка може хтось колись прийде…
  Читати далі »
• Кобзар

  сльозою вимивав із порожніх очних ям мертвих солов’їв ладнав струни на шабельний брязкіт і силу мертвих кликав до живих…
  Читати далі »
• Козацькі хрестини

  заголосило у криницях а як одвернулись панотець всипав хрещений пороху із порошниці синові у купіль…
  Читати далі »
• Як вродило мертвими сичами

  як вродило мертвими сичами у веснянім вітрі коли вийшов із берегів Дніпро дорогу перелити1 гей злетіли з нього козацькії чайки…
  Читати далі »
• Несуть хреста на княжу гору

  вустами з попелу п’ють слова мої з ваших слідів що хату теслі оступили на ваших чолах де калини цвіт схолов…
  Читати далі »
• гей пани-брати

  гей пани-брати винесли з недолі коні вас та ще у більшій стали гей отамане кошовий пашо двохбунчужний…
  Читати далі »
• Шукають ягнята у квітах

  свіжіша ранку пазухи свіжість де двойко білих ягнят злякано туляться одне до одного до рук не даються…
  Читати далі »
• Осінь

  яка прозорість — осінь крізь світи і далина сльози розквітла і Сонця світло шабельне…
  Читати далі »
• Страта

  хто це придумав убивати на розсвіті лицем до сонця поставив чоловіка коло ями з якої темрява росте…
  Читати далі »
• Епітафія “київській школі”

  важча від козацької кулі холола сльоза на мертвім лиці поета а в іншого сохло чорнило на партквиткові а з сторінок школяриків сльота чорнильна…
  Читати далі »
• Вечеря проте аж ніяк не таємна

  бо чую як на плівку яку уважно десь вивчать намотується тиша хіба що брязне ніж…
  Читати далі »
• Читав “Кобзар” (ІІ)

  й нараз відчув — не сам у хаті як янгол пішов з хати почув як брязнули остроги…
  Читати далі »
• Осінь (VIII)

  шепіт дощу на схололім лиці де збирає осінь сльози у темні вирви над якими тулять душу до безвіку журавлі вертається слово потопельника назад…
  Читати далі »
• Із-за руїн червоного цегляного

  із-за руїн червоного цегляного що обвалюється в душу муру який щось од когось колись ніби ховав цвітом вишні…
  Читати далі »
• Господи

  Господи і Ти у людському нетривкому тілі смертельну знав тоску — Отче коли Твоя воля…
  Читати далі »
• Вночі

  місяць яблука пасе у пазуху ховає дівці труться двойко одне в одне холоду у сльози випозичають…
  Читати далі »
• Натовп рухався-стояв

  натовп рухався-стояв у наростанні-обдиранні з кров’ю байдужими поглядами полуди з облич що більш рухався то більш стояв…
  Читати далі »
• всі горнята позбирала мати коло печі

  всі горнята позбирала мати коло печі а діти розкидано квітка диму з люльки лучить роки з далиною…
  Читати далі »
• Божічку знов весна

  Божічку знов весна і запах мокрої стріхи одчиняє душу із прадалини краплина пада з стріхи то розтає мій смуток…
  Читати далі »
• Волинська божа мати ра (матира)

  по дощі приходить Божа Мати пити воду із квіток по дощі її вустами у людські обличчя диха ніч…
  Читати далі »
• як у поле проситься душа!

  як у поле проситься душа! свист коси протягом із вічності виносить душу кожної житини що до Господа лелече кліпаючи очками…
  Читати далі »
• Смерть поета

  янголовє крило висушило сльозу на щоці як із життя виходив у вірш де озвучено Боже мовчання виходив із вірша в життя…
  Читати далі »
• Мамай під ивою — Ивилга на Иві

  кінь передніми і задніми у тузі що із неї інеєм на шаблю диха місяць як на лана лягло сонце пучками торкнувся струн що шабельного леза…
  Читати далі »
• Нічна молитва (ІІ)

  печалі в очах вистачило б засвітити найсумнїшу зірку нічні вікна о третіх півнях…
  Читати далі »
• Дитячі погляди вмили лице

  дитячі погляди вмили лице сльоза стареча важкою насіниною бринить де на краю чужого зла квітка вигойдує смуток чим може скривдив прости брате…
  Читати далі »
• Гість із запорозької січі

  батьковеє слово хлібом на покутті материне квіткою з молитви коло зброї на лаві діти та янголи тихі доля в пісні випозичила очі…
  Читати далі »
• Й зоря у крові

  й зоря у крові коріння сліз вже не болить і око — квітка без стебла воротами у безодню…
  Читати далі »
• Втома перелітання з квітки у квітку

  втома перелітання з квітки у квітку тілом до далини тулиться красу жне і сон твій тихий та гожий…
  Читати далі »
• Самотність (ІІ)

  приснилося що сонце вже на прузі вечірня тихість аж до зір росте із кожної зорі на мене дивиться хтось…
  Читати далі »
• Ніч кринична понад лад

  ніч кринична понад лад шамотить корба час од часу скрикуючи пораненою гускою поки відро не вдариться об воду…
  Читати далі »
• бряжчать холоднії ключі в козацьких горлах

  бряжчать холоднії ключі в козацьких горлах клекочуть у голосі шаблями а з поля-пісні гострі постаті вросли у сідла…
  Читати далі »
• гойдається дитя козаче

  гойдається дитя козаче як в теплім вітрі квітка а вода у глечику щоб не розхлюпать коло грудей козацьких упиває серце…
  Читати далі »
• Вечір (ХІІІ)

  похилився вечір над водою дві рибі випливли з його очей пливуть вже не в моїй сльозі де місяць сіті білії ховає…
  Читати далі »
• Вечір (ХІV)

  заходить сонце така тиша впала ніби зоря у криницю задивилась квіти води тікають квітів тіла…
  Читати далі »
• Завеликий я для свого часу

  завеликий я для свого часу невпізнаний прийшов невпізнаний піду малий хай зовсім…
  Читати далі »
• Вже по очі вода

  “Титанік” тоне в оці дитини останнього видиху крижані квіти вже по очі вода і раптом ніби порятунок — зміна кадру…
  Читати далі »
• Зміст чумацтва

  риплять чумацькі мажі чи то волове око повертається в орбіті женучи сльозу в кут щоби Платон у журавлиному плачі почув…
  Читати далі »
• То сльози наших бранців

  то сльози наших бранців вертаються на нашу землю як з Богом ми говоримо нашими піснями Він чує…
  Читати далі »
• Ще одна молитва (монархічного змісту)

  Господи спогадай як я на горі врівень з дзвіницями молився Тобі коло Видубецького щоби сподобив мене стояти на службі Твоїй…
  Читати далі »
• Весна

  на станції метро у синьому листку білі підсніжники з якої весни ви? з тої…
  Читати далі »
• Квіти в квітах

  ніч процідила тишу на дні якої лише цвіркун шкребеться у душу сухої квітки що її синє світло заховалося у вологому оці…
  Читати далі »
• Молитва на пречисту

  кує зозуля то душа Пречистої свій голос до Господа подає а він їй Райдугою одказує…
  Читати далі »
• Було і це вже

  Було і це вже усе на світі вже було уже сім літ як дав я людям “Сваргу” й ні слова ні пів слова…
  Читати далі »
• Заступила та чорная хмара…

  Заступила та чорная хмара… три доби без упину спивало поле кров на ранок знов у полі…
  Читати далі »
• Що більше легенда чи дійсність?

  Що більше легенда чи дійсність? до Божих дверей ще обом не близько то коло Дорошенкових б’є копитом кінь отамана Сірка…
  Читати далі »