Валерій Ілля

Бабине літо

човни крізь дим тіла
у сон глибокої квітки смерті у заплющених очах
заснованих сухою летючою слиною ідолів далини
які пестять павука блакиттю
у прозорих долонях старих жінок
що надимають щоки вслід павутинню свого літа
у якому у білих сорочках летять на захід сонця діди
де простір вже розсотує світлого птаха

1976

Залиште коментар

Увага! Коментарі призначені для відгуку про твір, та його обговорення і дозволені лише українською мовою. Відгуки на інших мовах, а також без змісту, або зі змістом, який не стосується твору, з використанням ненормативної лексики, з великою кількістю смайлів та помилок, з необґрунтованою критикою будуть видалятися.

Cackle