Валерій Ілля

Осінь (V)

гей сонця золота бандура тихне
з долонь осінніх України
сотаються за обрій журавлі
то Мати з вічністю говорять

на протязі з чорного пролому неба
в хатах наче залиті кров’ю сторінки ляскають двері
за якими злякано ховаються люди
на чиїх слідах місяць визбирує голки сліз
у холодному спориші
жах в кожне вікно темними лапами гребеться
брат брата підняв на вила
і страшно озираючись тікає між зірок все вище в небо
а братові очі за місяць кругліші й біліші

1985

Залиште коментар

Увага! Коментарі призначені для відгуку про твір, та його обговорення і дозволені лише українською мовою. Відгуки на інших мовах, а також без змісту, або зі змістом, який не стосується твору, з використанням ненормативної лексики, з великою кількістю смайлів та помилок, з необґрунтованою критикою будуть видалятися.

Cackle