Валерій Ілля

Козацький звичай

чи дещо про природність заняття поезією

попри зсуканий з місячного світла голос мулли
який подорожує передсмертний стогін ягняти
попри переддощову млость тіла султанської доньки
попри розширені зіниці яничар
у яких холоне вістря ятагана
летів Байда розмотуючи чорну чалму яничарського крику
як шарпнув гак за ребро
хитнулися всі дзвони у кожній церкві на Вкраїні
і задиміло кров’ю з горла
— твоя віра проклятая
— твоя донька поганая
допоки шабля у руці
не здобудеться козак на слово

1987

Залиште коментар

Увага! Коментарі призначені для відгуку про твір, та його обговорення і дозволені лише українською мовою. Відгуки на інших мовах, а також без змісту, або зі змістом, який не стосується твору, з використанням ненормативної лексики, з великою кількістю смайлів та помилок, з необґрунтованою критикою будуть видалятися.

Cackle