Валерій Ілля

У глибині ляку вирвати квітку

у глибині ляку вирвати квітку
моя душа билиною до вашої тулиться
тугою цвіту кольору самоти
яку не виспівати маковим цвітом —
кривавим ганчір’ям од ран оддертим
у полі що відвіку лиш пітьмою цвіте
і сирітством народу
який так довго не міг відрізнити
дівчину від квітки

1983