Валерій Ілля

Із-за руїн червоного цегляного

із-за руїн червоного цегляного
що обвалюється в душу муру
який щось од когось колись ніби ховав
цвітом вишні
маминою долонею
димом батькової цигарки
двойко дівчаток дивляться у двір короварні
де чоботи дядька Власія — бога скотини
місять болото присмачене гноєм
нюхає бугай телицю у станку
тиче писком гарячим
ніздрі ширяться швидше
ніж очі за муром червоним
двойко дівчаток дивляться у двір короварні
такими важкими очима
що за малим не вломлять шийки тоненькі
підгинаються нетверді ноги телиці рожевий клин важко за третім разом вгрузає
горбиться спина наче у тій борозні
над якою жайвір носить у небі
скляні горошини сліз
що їх ковтає блакитна мати Котигорошка
портфелики у руках неспокійні
тітка Ярина хотіла лайнутись у них за спиною
та байдуже махнула рукою
Божа Мати не встигши другого черевика озути
у однім біжить рятувати

Залиште коментар

Увага! Коментарі призначені для відгуку про твір, та його обговорення і дозволені лише українською мовою. Відгуки на інших мовах, а також без змісту, або зі змістом, який не стосується твору, з використанням ненормативної лексики, з великою кількістю смайлів та помилок, з необґрунтованою критикою будуть видалятися.

Cackle