Валерій Ілля

одцвіли на плоті голівок дитячих горнята

одцвіли на плоті голівок дитячих горнята
біля вікон смеркнуть мальви
сиротами яких не пустили до хати
дідова люлька сичить на матиолу
крізь їхній чад
із заплющеними очима він босий йде за плугом
віє білим сном од череди
сиплять жар за пазухи дівчатам солов’ї
і знов душа на обгорілих крилах
летить і б’ється у тепле світло вікон