Валерій Ілля

знов повела її сльоза

знов повела її сльоза
вже й село за туманами
шарудять у вухах голоси людські
мов оті лепістки
вже й вони зів’яли
а спинись но сестро хай я тут постою
й серед квітів зупинилась квіткою що повна сліз
слухає як серце поля
в її грудях б’ється

Залиште коментар

Увага! Коментарі призначені для відгуку про твір, та його обговорення і дозволені лише українською мовою. Відгуки на інших мовах, а також без змісту, або зі змістом, який не стосується твору, з використанням ненормативної лексики, з великою кількістю смайлів та помилок, з необґрунтованою критикою будуть видалятися.

Cackle