Валерій Ілля

Коло криниці (ІІ)

у голосі зозулі сонце
у солов’їнім місяць
хто викопав криницю у твоїм зітханні
чий кінь догрібся копитом до кореня калини
аж серце м’ятою холодною розтало
аж дотулилася росою далина до твої свити
тобі ще в ній як у квітці
що
ніч пряде у склепленім коневім оці
чиє дитя так гірко плаче у твоїм мовчанні
не встиг ще ж місяць націдити повні відра світла
ще не пішла ти з ними не торкаючись землі
попереду пташок у вирай

1988

Залиште коментар

Увага! Коментарі призначені для відгуку про твір, та його обговорення і дозволені лише українською мовою. Відгуки на інших мовах, а також без змісту, або зі змістом, який не стосується твору, з використанням ненормативної лексики, з великою кількістю смайлів та помилок, з необґрунтованою критикою будуть видалятися.

Cackle