сльозою вимивав із порожніх очних ям
мертвих солов’їв
ладнав струни на шабельний брязкіт
і силу мертвих кликав до живих
із сліз народу кулі лив
аж поки згук обірваної струни
не повторив звук зламаної шаблі
сльозою вимивав із порожніх очних ям
мертвих солов’їв
ладнав струни на шабельний брязкіт
і силу мертвих кликав до живих
із сліз народу кулі лив
аж поки згук обірваної струни
не повторив звук зламаної шаблі
знов хата каже на тобі вікно в нім поле в небо й стежка може хтось колись прийде…
Читати далі »
тиха смерть квітки прочиняє двері у вечір обернення ікарового крила на плуг похиленістю орача ховаючого за склепленими повіками очей…
Читати далі »
з Руїни присмерком молитви без надії Тарасове лице я лиш сльоза на ньому залізна…
Читати далі »
Із диму голосів що назад вернувся у комин висоталися коровайниці мовчки душу оступили наче жар із печі вигорнули слова з неї…
Читати далі »
проростання рук із землі з плачу світла що руками маленької баби сіє павуків у сонну дитину де блакитні риби неба п’ють очі Марії…
Читати далі »