Ігор Зиновійович Павлюк (1 січня 1967) — український письменник, науковець, перекладач. Лауреат Народної Шевченківської премії (Залізний Мамай), всеукраїнських літературних премій імені Василя Симоненка, імені Бориса Нечерди, імені Маркіяна Шашкевича, імені Григорія Сковороди, міжнародної літературної премії імені Миколи Гоголя «Тріумф».
Ігор Павлюк ― автор більше 2000 публікацій у періодиці, наукових збірниках та 33 окремих книг, серед яких: лірика — «Нетутешній вітер» (1993), «Голос денного Місяця» (1994), «Скляна корчма» (1995), «Алергія на вічність» (1999), «Стихія» (2002), «Чоловіче ворожіння» (2002); проза — «Біографія дерева племені поетів» (2003), «Заборонений цвіт» (2007). Деякі його вірші стали піснями. За композиціями віршів Ігоря Павлюка створено театральні постановки.
Твори