Попробуйте цей вірш…
Так пробують черешню.
Так пробують уста
Устами і вином.
Так пробують хреста,
Коли дійшли нарешті,
І море, і траву
Перед останнім сном.
І холодно було.
А в душу плакав сторож.
Я в Грузії співав
Про небо і Дніпро.
Куди не підеш ти —
Одне й те саме горе.
Куди не полетиш —
Скрізь сонячний мороз.
Ридально затремтить
Остання стежка долі.
Зупиниться Кура
Під штучним сонцем слів.
Ми символ. Ми потоп.
Ми дихання магнолії.
Над душами нема
Гармат і королів!
Закохана душа,
Як Всесвіт, таємнича,
І порухи її з усмішками Комет.
Попробуйте цей вірш.
Він не дає…
Він кличе
В невиказаність душ,
В розкрилення німе.
Розчахнута журба.
Акустика — як в церкві.
Старезний вітер б’є
Могильні трави з ніг.
І навіть в літа бабиного — нерви…
І навіть зорі
Падають на сніг.
Летіти вміли. Не вміли впасти. Хтось дряпав двері своєї пастки. Хтось жебрав славу, хтось хліб і гроші. Тут всі давальці дурні й хороші…
Читати далі »
1. Початок десятого століття. 5 травня. Свято вічно юної богині Лелі. Красна гірка поблизу села Вибути. Голоси дівчат…
Читати далі »
1. Рання весна. Вечір. Ліс. Табір розбійників. Трусить уже теплий, зеленуватий сніг. Протяжний свист супроводжує з’яву Бута (Павлюка…
Читати далі »
Неосінь. Шампанське. Собачий гавкіт. В очах буржуазних загуслий мед. В розбитому дзеркалі я і мавки. А радіо каже: “Парад планет…
Читати далі »
З тих пір, як навчився писати кров’ю — Не знаю, про що писати… Бачив живою смерть свою. Пив за її здоров’я…
Читати далі »