На вікні замерзлі краплі.
Ніч травнева глупа.
Східний вітер гострить шаблю,
А північний тупить.
Нещасливі пишуть вірші,
Богослови — зляться,
Що міста щоразу ширші,
Села не шабляться.
Що нова буржуазія,
Що старі дороги.
Що поля ніхто не сіє,
Не годують ноги.
Що багатство у могилах
Пращури дістануть,
До небес несуть не крила,
А душевні рани.
Ми себе зліпили з хліба,
Мов церкви без цвяхів.
Ніби воїни, а ніби,
Бляха муха, бляха…
На вікні замерзли краплі.
Ніч травнева глупа.
Східний вітер гострить шаблю
Шабля шаблю тупить.
Летіти вміли. Не вміли впасти. Хтось дряпав двері своєї пастки. Хтось жебрав славу, хтось хліб і гроші. Тут всі давальці дурні й хороші…
Читати далі »
1. Початок десятого століття. 5 травня. Свято вічно юної богині Лелі. Красна гірка поблизу села Вибути. Голоси дівчат…
Читати далі »
1. Рання весна. Вечір. Ліс. Табір розбійників. Трусить уже теплий, зеленуватий сніг. Протяжний свист супроводжує з’яву Бута (Павлюка…
Читати далі »
Попробуйте цей вірш… Так пробують черешню. Так пробують уста Устами і вином…
Читати далі »
Неосінь. Шампанське. Собачий гавкіт. В очах буржуазних загуслий мед. В розбитому дзеркалі я і мавки. А радіо каже: “Парад планет…
Читати далі »