Тихо. Чути дихання калини.
Важко і святково в небесах.
Може, за вітчизну хтось загинув,
А чи кров’ю пісню написав.
Може, час іде комусь, як простір,—
Важко і святково, в нікуди.
Як дитина, плаче, хліба просить,
Наче умираючий води.
Сторож духу бродить полинами.
Кінь пасеться.
Лебеді пливуть.
Просять народитися синами,
Хто зарано впали у траву.
Все стає словами кам’яними —
І японське сало, і жага.
Тільки біль згортається незримо
На липких ялинових кругах.
І вогонь старенький доживає,
І бандит стріляє в небеса…
І пекельно спокою (не раю)
Хочеться з душею сам на сам.
Летіти вміли. Не вміли впасти. Хтось дряпав двері своєї пастки. Хтось жебрав славу, хтось хліб і гроші. Тут всі давальці дурні й хороші…
Читати далі »
1. Початок десятого століття. 5 травня. Свято вічно юної богині Лелі. Красна гірка поблизу села Вибути. Голоси дівчат…
Читати далі »
1. Рання весна. Вечір. Ліс. Табір розбійників. Трусить уже теплий, зеленуватий сніг. Протяжний свист супроводжує з’яву Бута (Павлюка…
Читати далі »
Попробуйте цей вірш… Так пробують черешню. Так пробують уста Устами і вином…
Читати далі »
Неосінь. Шампанське. Собачий гавкіт. В очах буржуазних загуслий мед. В розбитому дзеркалі я і мавки. А радіо каже: “Парад планет…
Читати далі »