Павло Григорович Тичина (11 січня 1891 — 16 вересня 1967) — український поет, перекладач, публіцист, громадський діяч, академік АН УРСР, член-кореспондент Болгарської академії наук, лауреат Сталінської (1941) та Шевченківської (1962) премій. Працював директором Інституту літератури АН УРСР, Головою Верховної Ради УРСР двох скликань, міністром освіти УРСР.
Павло Тичина залишив велику спадщину мистецьку та наукову — поетичні книги, цілі томи перекладів, статей і досліджень з літературознавства, мовознавства, педагогіки, теорії музики, прекрасні малюнки, картини. Він був тонким фольклористом, збирачем народних пісень.
Твори