Хтось гладив ниви, все гладив ниви,
Ходив у гніві і сіяв співи:
О, дайте грому, о, дайте зливи! —
Нехай не сохнуть злотисті гриви.
Хтось гладив ниви, так ніжно гладив…
Плили хмарини, немов перлини…
Їх вид рожевий — уста дитини!
Набігли тіні — і… ждуть долини.
Пробігли тіні — сумні хвилини:
Плили хмарини чужі, далекі…
Сліпучі тони — і дика воля!
Ой, хтось заплакав посеред поля.
Зловісна доля, жорстока доля.
Здаля сміялась струнка тополя.
Сліпучі тони — й смутні волошки…
Гаї шумлять — Я слухаю. Хмарки біжать — Милуюся…
Читати далі »
Ви знаєте, як липа шелестить У місячні весняні ночі? - Кохана спить, кохана спить, Піди збуди, цілуй їй очі…
Читати далі »
Блакить мою душу обвіяла, Душа моя сонця намріяла, Душа причастилася кротості трав...…
Читати далі »
Там тополі у полі на волі (Хтось на заході жертву приніс) З буйним вітром, свавольним і диким, Струнко рвуться кудись в далечинь…
Читати далі »
На Аскольдовій могилі Поховали їх — Тридцять мучнів українців, Славних, молодих…
Читати далі »