Читаю душі ваші, наче книги, я
І сам цвіту — ридаю, як роса…
Ах, на землі одна, одна релігія —
Страждань краса.
Ви ніжно-стомлені, — троянди зломлені:
Ой, не цвісти вам знову, не цвісти.
Кричать ножі, серцями в серце встромлені:
зглянсь хоч Ти!
Ріка біжить, хлюпоче, грається.
На ній линяють весни, мов убір…
Ви плачете. Вам серце розривається:
Людина — звір.
О, не тривожтесь так, мої улюблені:
Людина — звір, в вас чия ж любов?
Ви всі — до храмів храму стежки згублені
Святих дібров.
Гаї шумлять — Я слухаю. Хмарки біжать — Милуюся…
Читати далі »
Ви знаєте, як липа шелестить У місячні весняні ночі? - Кохана спить, кохана спить, Піди збуди, цілуй їй очі…
Читати далі »
Блакить мою душу обвіяла, Душа моя сонця намріяла, Душа причастилася кротості трав...…
Читати далі »
Там тополі у полі на волі (Хтось на заході жертву приніс) З буйним вітром, свавольним і диким, Струнко рвуться кудись в далечинь…
Читати далі »
На Аскольдовій могилі Поховали їх — Тридцять мучнів українців, Славних, молодих…
Читати далі »