Гаї шумлять —
      я слухаю.
Хмарки біжать —
      милуюся.
Милуюся-дивуюся,
      чого душі моїй
            так весело.

Гей, дзвін гуде —
      іздалеку.
Думки пряде —
      над нивами.
Над нивами-приливами,
      купаючи мене,
            мов ластівку.

Я йду, іду —
      зворушений.
Когось все жду —
      співаючи.
Співаючи-кохаючи
      під тихий шепіт трав
            голублячий.

Щось мріє гай —
      над річкою.
Ген неба край —
      як золото.
Мов золото-поколото,
      горить-тремтить ріка,
            як музика.