Павло Тичина

Я ж не винен, що Анжела

Я ж не винен, що Анжела
то сіпне мене, то йорзне,
то нагрузне: Лі -
то злякає: Ко -
Анжеліко, Анжеліко,
хіба ж можна несерйозно?
Можна отако?

В тебе стан тугий, Анжело,
і припухлості, і плечі,
лікоть, і линке...
ну, та що ж таке?
Анжеліко, Анжеліко,
хіба ж можна такі речі,
можна отакеє?

Я ж ходжу собі, Анжело,
і нікого, й нікогісінько! -
тільки ти як га -
баба ти яга.
Анжеліко, Анжеліко,
ой баловане хлопчисько,
що з тобою, га?

Ну нехай би вже, Анжело,
ти за ділом, - а то ж хвора,
ще й на мене зла.
(Передражнюй: ла!)
Анжеліко, Анжеліко,
ну, чого прийшла ти вчора -
тисло обняла?