Я ж не винен, що Анжела
то сіпне мене, то йорзне,
то нагрузне: Лі -
то злякає: Ко -
Анжеліко, Анжеліко,
хіба ж можна несерйозно?
Можна отако?
В тебе стан тугий, Анжело,
і припухлості, і плечі,
лікоть, і линке...
ну, та що ж таке?
Анжеліко, Анжеліко,
хіба ж можна такі речі,
можна отакеє?
Я ж ходжу собі, Анжело,
і нікого, й нікогісінько! -
тільки ти як га -
баба ти яга.
Анжеліко, Анжеліко,
ой баловане хлопчисько,
що з тобою, га?
Ну нехай би вже, Анжело,
ти за ділом, - а то ж хвора,
ще й на мене зла.
(Передражнюй: ла!)
Анжеліко, Анжеліко,
ну, чого прийшла ти вчора -
тисло обняла?
Гаї шумлять — Я слухаю. Хмарки біжать — Милуюся…
Читати далі »
Ви знаєте, як липа шелестить У місячні весняні ночі? - Кохана спить, кохана спить, Піди збуди, цілуй їй очі…
Читати далі »
Блакить мою душу обвіяла, Душа моя сонця намріяла, Душа причастилася кротості трав...…
Читати далі »
Там тополі у полі на волі (Хтось на заході жертву приніс) З буйним вітром, свавольним і диким, Струнко рвуться кудись в далечинь…
Читати далі »
На Аскольдовій могилі Поховали їх — Тридцять мучнів українців, Славних, молодих…
Читати далі »