Павло Тичина

Що ж, зволікай женихів Україно, мов та Пенелопа

Що ж, зволікай женихів Україно, мов та Пенелопа,
Хай об'їдають тебе: вже ж ти не вийдеш за всіх.
Будеш ти сонна, заплакана ждати свого Одіссея.
Сльози народу? - пусте! Тільки б вернувся мій цар.

Що ж, Росіє, немов Навзікая, полощеш білизну!
Кажеш ти, хочеш робить? Та я й повірив тобі.
Ні, ти рабинь одпусти, одпусти їх на волю.
Царські звички забудь, годі визискувать нас.

1922-1923
Увага:

Якщо Ви помітили будь-яку помилку або недоречність, виділіть необхідний текст і натисніть тут, щоб сповістити нам про це.