Валерій Ілля

знов повела її сльоза

знов повела її сльоза
вже й село за туманами
шарудять у вухах голоси людські
мов оті лепістки
вже й вони зів’яли
а спинись но сестро хай я тут постою
й серед квітів зупинилась квіткою що повна сліз
слухає як серце поля
в її грудях б’ється

Увага:

Якщо Ви помітили будь-яку помилку або недоречність, виділіть необхідний текст і натисніть тут, щоб сповістити нам про це.