“в чистім полі тече річка
вірли воду пили…"
заходить сонце
така тиша впала
ніби зоря у криницю задивилась
квіти води тікають квітів тіла
світла крила гублять білі пера
хіба цей прозорий вечір добіжить десь краю
у світ цей я прийшов щоб споглядати
як у вечірнім небі даленіють птахи
і з ними даленіти
поки в душі прядеться тихе проминання
та сонця не догнати
хіба що тишу Бога
на слова покласти
сльозою вимивав із порожніх очних ям мертвих солов’їв ладнав струни на шабельний брязкіт і силу мертвих кликав до живих…
Читати далі »
з Руїни присмерком молитви без надії Тарасове лице я лиш сльоза на ньому залізна…
Читати далі »
Із диму голосів що назад вернувся у комин висоталися коровайниці мовчки душу оступили наче жар із печі вигорнули слова з неї…
Читати далі »
знов хата каже на тобі вікно в нім поле в небо й стежка може хтось колись прийде…
Читати далі »
душа кривавиться корогвою у тиші Бога — моїй поезії сумній коли я доступаюся до нього тихим сподіванням про вічне тривання душі…
Читати далі »