із ока смерти у ваше око перелетіла зозуля
без вітру похилилися всі квіти на Вкраїні
як зайшов у Ярополчі гетьман за калину
похилилися у долину голови козацькі на Дніпрі
і по сей день не звелися
із ока смерти у ваше око перелетіла зозуля
без вітру похилилися всі квіти на Вкраїні
як зайшов у Ярополчі гетьман за калину
похилилися у долину голови козацькі на Дніпрі
і по сей день не звелися
сльозою вимивав із порожніх очних ям мертвих солов’їв ладнав струни на шабельний брязкіт і силу мертвих кликав до живих…
Читати далі »
з Руїни присмерком молитви без надії Тарасове лице я лиш сльоза на ньому залізна…
Читати далі »
Із диму голосів що назад вернувся у комин висоталися коровайниці мовчки душу оступили наче жар із печі вигорнули слова з неї…
Читати далі »
знов хата каже на тобі вікно в нім поле в небо й стежка може хтось колись прийде…
Читати далі »
душа кривавиться корогвою у тиші Бога — моїй поезії сумній коли я доступаюся до нього тихим сподіванням про вічне тривання душі…
Читати далі »