гей пани-брати
винесли з недолі коні вас
та ще у більшій стали
гей отамане кошовий пашо двохбунчужний
по дорозі вздовж якої голосіння християн
вербами зросло
посила султан вас палить грецькі села
стинать непокірних
гей козаче чого руки опустив у долину
ступи до хатки білої та й скинь шапку
на образи перехрестися
а тоді вже той вогонь кидай на стріху
де над батьківською хатою
крила золоті свої твоя душа складе
пісні мертве солов’я витруси із вуха
та й почуй як діти у хаті плачуть
хриплять коні у димах
ворога не бачать
козацькая чата вилетіла за село далеко
за горою наздогнала греків трьох
із двома земляками
схарапудились зненацька коні
на шлях піна впала
— а куди то вас ведуть
— є звичай у них такий викупить у невірних
християн чи під Різдво чи під Великдень
та й пустить додому на Вкраїну
зпішилась недоля коло долі
ой як низько голови у коней а козацькії ще нижче
— як прийдете у християнські землі
помоліться за нас люде
мо' Господь молитву вашу не відкине
сльозою вимивав із порожніх очних ям мертвих солов’їв ладнав струни на шабельний брязкіт і силу мертвих кликав до живих…
Читати далі »
з Руїни присмерком молитви без надії Тарасове лице я лиш сльоза на ньому залізна…
Читати далі »
Із диму голосів що назад вернувся у комин висоталися коровайниці мовчки душу оступили наче жар із печі вигорнули слова з неї…
Читати далі »
знов хата каже на тобі вікно в нім поле в небо й стежка може хтось колись прийде…
Читати далі »
душа кривавиться корогвою у тиші Бога — моїй поезії сумній коли я доступаюся до нього тихим сподіванням про вічне тривання душі…
Читати далі »