червоні дими крови живлять сон орла
на похиленій у зелень молитви голові Родогаста
закляклим ляком чорного коня у чистому кроці якого
орлиним клекотом квітують душі мертвих
при внесенні до храму прапорів з бойовищ
де жерці у глибині голосіння сопілок присмерку
ловлять білого коня Світовита
поки з його тіла що повільно вростає у землю
вилітає сліпий птах у темні провалля обличчя Морени
де смеркне кінь Світовита ячить кінь
у оці якого повільно тоне дитя