Життя минає. я нічого й не хотіла,
Лишень травичка б та на сонці мерехтіла,
Лишень дитинка була б сита і щаслива,
Ну, а для себе я нічого не просила.
Життя минає. А душа, неначе в’язень,
Не розговілася свободою ні разу,
Не засміялася, крилом не прошуміла.
Хоч і могла. Хоч див багацько вміла.
Літо відчувається на дотик. Літо, наче трави, розгортай. Персика дві вогкі половинки Зрошують суху твою гортань…
Читати далі »
Коли йдеш по житті, як долаєш ворожі редути, і нема таких крапель, щоб зужити й про все забути…
Читати далі »
Бабине літо — тінь літа, тінь. Ти йдеш, легка, і шапка волосся жовтого — тінь літа, тінь. Вуста, як і навесні, гарні і смутні…
Читати далі »
Грузьке болото вхопило ноги, тягар важкий. І денно, й нощно, і до знемоги, хоч вовком вий…
Читати далі »
Короткі дні, а ночі такі вовчі, такі тхорячі і такі нудні, вони ще листопадні, підготовчі…
Читати далі »